Католицька Церква – як той птах, що має два крила: східне
і західне. Так склалося історично. Чи може птах летіти з одним крилом? Певно,
що ні. Чи може Католицька Церква бути у своїй повноті без Східних Церков? Так
само – ні. Щоби політ тривав, Церква потребує єдності й сили обох крил.
Саме на цьому наголошували отці ІІ Ватиканського Собору, формулюючи Декрет
про Східні Католицькі Церкви Orientalium Ecclesiarum.
Уже в першому реченні документа автори наголосили, що
Католицька Церква високо цінує Східні Церкви. Підкреслювалося, що саме на Сході
було передано Святого Духа апостолам, а вже від них – святим отцям. На
Сході бере свій початок християнство, тож східні традиції є багатющою спадщиною
всієї Католицької Церкви. Отці наголосили на тому, що Собор прагне процвітання
Східних Церков, і згаданий документ спрямований саме на те, щоб урегулювати відносини
між синодами Церков і Святим Престолом у найкращий для обох сторін спосіб.
Перше, про що йдеться в основній частині Декрету, –
це Помісні Церкви і обряди. На самому
початку документа говориться про єдність у своєрідності. Підкреслюється
надзвичайна цінність для всієї Церкви багатства традиції різноманітних Східних
Церков, які зуміли зберегти свою самобутність протягом тисячоліть, від початків
християнства.
У другому підпункті цієї частини документа отці
засвідчили рівноправність усіх Католицьких
Церков – тобто спільнот повної віри, попри їхні відмінності у літургіці та
обрядовості. Різні обряди лише підкреслюють багатство традиції, і немає підстав
для вивищення одного обряду над іншим. Собор закликав усі Церкви до співпраці, про що було зазначено в
окремій частині документа. Вони мають підтримувати одна одну і співпрацювати; різні
обряди не повинні стояти на заваді дружній праці в ім’я Христове. Спільні
засади, спільні цінності, єдність віри – це те, що має сприяти об’єднанню
заради загальної мети.
Другим важливим аспектом, який отці Собору зазначили в Декреті,
є частина Про зберігання духовної
спадщини Східних Церков. Ця частина складається з таких підпунктів, як Заслуги і Правопорядок та Знання і праця для Сходу. У цій частині
Декрету було підкреслено особливі заслуги східного християнства перед усією
Церквою загалом, які вимагають шанування від цілої Вселенської Церкви. Собор
наголосив, що Східні Церкви завжди зберігатимуть свій особливий правопорядок,
багатство своєї літургіки, і ніхто ззовні навмисне не примушуватиме їх
змінювати щось у своєму внутрішньому устрої.
У Декреті йдеться окремо про Патріархів. Зокрема зазначається, що інститут патріархату існує від
самих початків. Патріарх тієї чи іншої Східної Церкви є її єпископом, якому належить правосуддя, який несе
відповідальність за правопорядок у межах своєї патріархії. У частині про патріархів
окремими підпунктами було наголошено на їхній рівності між собою, на пошані,
якої вони заслуговують не лише всередині своєї Церкви, а й серед усього
католицького світу. Зокрема, сказано, що права та привілеї, якими патріархи
були наділені ще до розколу на Східну й Західну Церкву, зберігатимуться за ними
протягом усього існування Церкви, хоча їх
треба дещо пристосувати до сучасних обставин. Усе, що було сказано про
патріархів, такою ж мірою стосується і архієпископів, які стоять на чолі
помісної Церкви чи обряду.
Усе сказане раніше стосувалося тих патріархатів, які
історично існують протягом певного часу. Проте отці Собору врахували також і
можливість виникнення нових патріархатів,
наголосивши на цьому. У документі сказано: ...там, де до цього дійде потреба, [щоб]були встановлені нові патріархати, яких установа застерігається
вселенському Соборові або Римському Архієреєві.
У Декреті отці Собору приділили увагу аспектам щоденного
життя мирян. В окремих підпунктах, наприклад, було розглянуто питання про змішані
подружжя (було підкреслено необхідність праці й організації життя таким чином,
щоб запобігати виникненню нечинних подружжів) або про функціонування різних
календарів і узгодження життя вірних відповідно до церковного календаря Католицької
Церкви того чи іншого обряду. У документі було
приділено увагу і святкуванню Великодня, і питанню функціонування Церков у діаспорі.
Підсумовуючи, хотілося би зазначити, що в Декреті про
Східні Католицькі Церкви отці Собору доклали максимум зусиль, аби наголосити на
важливості й цінності для всієї Святої і Апостольської Церкви багатства її східного
"крила", без якого цей двотисячолітній політ просто би не відбувся.
Сила нашої Церкви полягає все ж таки у єдності в її різноманітті.
Тетяна ДЗЯДЕВИЧ
Немає коментарів:
Дописати коментар