Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

четвер, 2 травня 2013 р.

РІК ВІРИ ТА НОВА ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ, або над чим роздумує Синод єпископів Католицької Церкви



7 жовтня 2012 року у Ватикані розпочав свою роботу Синод єпископів Католицької Церкви, присвячений новій євангелізації. Того ж дня Папа Бенедикт ХVІ проголосив Учителем Церкви відому рейнську містичку св. Ґільдеґарду, яка вказувала тогочасним "оновлювачам Церкви", у чому полягає справжнє оновлення церковної спільноти. Ґільдеґарда і сьогодні нагадує кожному з нас про необхідність вимогливого процесу навернення та щирого духа покути для збереження віри й особистої зустрічі з Христом у Його Церкві.




11 жовтня 2012 р., у день 50-річчя початку ІІ Ватиканського Собору, відкрито Рік Віри, оголошений Папою Бенедиктом ХVІ в Апостольському листі Porta fidei, виданому 11 листопада 2011 року.

Vaticanum Secundum – про євангелізацію

Оголошуючи Рік Віри, Святіший Отець висловив побажання, щоб ця подія "змогла стати доброю нагодою до зрозуміння, що тексти, отримані нами як спадщина отців Собору, як сказав блаженний Йоан Павло ІІ, «не втратили своєї цінності та блиску»", додавши: "якщо читаємо та приймаємо його [ІІ Ватиканський Собор], керуючись правильною герменевтикою, він ставатиме для нас щораз більшою міццю для все ще дуже потрібної віднови Церкви" (Бенедикт ХVI, Porta Fidei, 5). Хоча задум оновлення євангелізаційної діяльності Церкви знайшов своє остаточне формулювання в рішеннях Папи Бенедикта ХVI, проте зародки цього задуму бачимо вже у вченні ІІ Ватиканського Собору.
Собор прагнув дати відповідь дезорієнтованому світові та християнам тієї епохи, які певною мірою "розгубилися", зіткнувшись із великими соціальними поділами та перетвореннями. І ця відповідь була позначена не песимізмом чи знеохоченням, а відновлювальною міццю покликання до спасіння, яке Бог приготував для кожної людини. В Ісусі Христі, який є світлом народів (Lumen gentium, 1), усе людство знаходить свою справжню ідентичність (Gaudium et spes, 22), що була прихована через первородний гріх. Світло Христа відбивається на обличчі Церкви, яка має своїм завданням продовжувати Його євангелізаційну місію (LG, 17.35). Ця фундаментальна місія Церкви є обов’язком кожного охрещеного (LG, 31).
Декрет Ad gentes показує, що євангелізація в динаміці Церкви є силою, що дозволяє прямувати до мети – відповісти на загальне покликання до святості (LG, 39-40). Одразу після закінчення засідань Собору папа Павло VІ нагадав про необхідність брати до уваги дехристиянізацію багатьох людей, які у Хрещенні були прийняті до спільноти Церкви, але не живуть по-християнськи; а також те, що багато людей, які певною мірою є віруючими, мало знають засади власної віри. Він підкреслював, що дедалі більше людей відчувають потребу пізнання Ісуса Христа в новому світлі – набагато глибше, аніж їм вдалося дізнатися про це в дитинстві (Апостольське повчання Evangelii nuntiandi, 52). Євангелізаційна діяльність Церкви "має невпинно шукати відповідних засобів та мови, щоби проголошувати та нагадувати об’явлення Бога та віру в Ісуса Христа" (EN, 56).
"Примнож нам віри", – просять Ісуса апостоли, зрозумівши, що лише у вірі, яка є Божим даром, вони можуть створити з Ним особисті стосунки та реалізувати своє покликання. Це прохання виникає з усвідомлення власних обмежень. Євангеліст Матей також підкреслює значення віри в реалізації великих справ: "Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке зі смоківницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться" (Мт 21, 21).

Виклики ХХІ століття

Ці короткі рефлексії на основі Євангелій допомагають нам проілюструвати тему ХІІІ Ординарної Генеральної асамблеї Синоду єпископів: "Нова євангелізація для переказування християнської віри". Знову пригадуються слова, що їх Господь Ісус сказав до апостола Петра – скелі, на якій захотів збудувати свою Церкву (пор. Мт 16, 19): "Я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів" (Лк 20, 32). Ще раз відкриються перед усіма "двері віри" (Діян 14, 27).
Аби добре підготуватися до цієї події, підготовча синодальна комісія створила спеціальний документ, так званий Lineamenta. Його вивчали й до нього надсилали свої спостереження та зауваження Конференції єпископатів, Синоди єпископів Східних Католицьких Церков, а також окремі єпископи, священики, члени інститутів богопосвяченого життя, церковні згромадження та рухи. Синтез усіх їхніх рефлексій викладено в робочому документі Синоду – Instrumentum laboris. ХІІІ Генеральна асамблея Синоду єпископів збирається в особливо важливий для Католицької Церкви момент, бо саме на період його нарад припадає п’ятдесята річниця відкриття ІІ Ватиканського Собору, двадцята річниця затвердження Катехизму Католицької Церкви; а також розпочинається Рік Віри, оголошений Бенедиктом ХVI. Тому Синод стане відповідною нагодою звернути увагу на потребу навернення та прямування до святості, взяти собі до серця та оновити той заклик до відкривання віри, що зародився на ІІ Ватиканському Соборі та був повторюваний папою Павлом VI. Тому й сьогодні не можна роздумувати над новою євангелізацією, не взявши до уваги слів, сказаних про неї Павлом VI в Апостольському повчанні Evangelii nuntiandi.
Багато розмірковував про це і папа Йоан Павло ІІ, що знайшло відображення в енцикліці Redemptoris Missio та в Апостольському посланні Novo Millennio ineunte. Для Папи, який став свідком братовбивчої ІІ Світової війни, мир та переказування віри стали одним із головних пунктів величезної спадщини його вчення. Він постійно говорив про завдання нової євангелізації, особливо актуальне в тих країнах, що давно прийняли християнство, бо матеріальний добробут і психологія споживацтва, перемішані зі становищем жахливої бідності, породжують принцип: "жити так, ніби Бога немає". Тому сьогодні величезна духовна і моральна спадщина опинилася під загрозою. Наслідком швидкого розвитку цивілізації є своєрідна дезорієнтація: наші сучасники втрачають довіру до всього того духовного спадку, який розкриває нам сенс життя, вони не готові безумовно прийняти передане нам об’явлення найглибших істин нашого буття. У суспільній свідомості віра стала елементом приватної та особистої сфери людини, перетворюючись на гіпотезу також і для багатьох християн, котрі не приділили достатньої уваги збереженню у своїх серцях та у спільнотах живої віри, яка, ніби невидиме полум’я, оживляє своєю любов’ю і наповнює енергією всі інші аспекти життя. Ризик, що в такий спосіб ослабне віра, а разом із нею і здатність давати свідчення про Євангеліє, став очевидним у багатьох країнах, де протягом століть християнська віра сприяла будуванню культури та суспільства. Тільки нова євангелізація може дати запоруку розквіту чистої і глибокої віри, здатної надати християнським традиціям сили, що веде до справжньої свободи.

Йти і навчати всі народи

Папа Бенедикт ХVІ прийняв завдання відповісти на цю ситуацію від самого початку свого понтифікату. Так, він ствердив: "Церква як цілісність, а також її душпастирі, так само, як і Христос, мусять вирушити в дорогу, щоб випровадити людей з пустелі до місць, де вирує життя, до приязні з Сином Божим, до Того, хто дає нам життя, щедре життя" (проповідь від 24 квітня 2005 р.). Церква усвідомлює, що її обов’язком є пошук нових інструментів та нових слів, завдяки яким на пустелях світу можна буде почути й зрозуміти слова віри, що відроджують життя – істинне життя, життя у Богові. Завдяки Синодові, Церква зміцнить свою відвагу, знайде нові сили для справи нової євангелізації, відкриє радість віри та ентузіазм у її переказуванні. Тут не йдеться про вишукування чогось новенького чи висування нечуваних ініціатив у справі проголошення Євангелія – тільки про глибоке переживання того аспекту віри, яким є проголошення Бога: "Ця місія відновлює Церкву, оживляє віру та ідентичність християнську, дає новий ентузіазм і нову мотивацію. Віра зміцнюється, коли передається" (Redemptoris missio, 2). Церква залишається вірною цій місії, яку отримали апостоли: йти та навчати всі народи, хрестячи їх та готуючи давати свідчення (пор. Мт 28, 19-20).

Ангеліна ВЄСЛОЦЬКА


"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/


Немає коментарів:

Дописати коментар