А ХТО ПОЧУВ?

Усі ми без винятку маємо спільний досвід – відсутність у наших ближніх бажання дослухатися до логічної поради щодо важких питань чи конфліктів. Про таке можуть розповісти як малі діти, так і старші люди. Також і священики, яких не чують парафіяни. Ба більше – цей досвід переживає навіть Папа Римський .

Під час візиту до Лівану Папа підписав Апостольське повчання Ecclesia in Medio Orientе ("Церква на Близькому Сході"), яке містить чіткі, логічні поради щодо вирішення конфліктів на Близькому Сході. Що ж він пише?

У вступі Папа звертає увагу на велику культурну та обрядову різнорідність близькосхідних християн і заохочує їх до того, щоби, залишаючись вірними  окремим багатим традиціям, вони переживали католицьку єдність, бо єдність є життям самого Бога. Далі Папа зазначає про нелегке становище, у якому перебуває регіон Близького Сходу. Підкреслюючи те велике значення, яке має екуменізм для близькосхідних християн, Бенедикт ХVІ заохочує різні християнські конфесії до душпастирської співпраці. Також згадує про те, що католики на тих теренах назагал є корінними мешканцями, тому мають користуватися повними громадянськими правами. Релігійна свобода, що охоплює також свободу вибору релігії, є святим і невідчужуваним правом людини.

Далі Папа звертається до єврейських, християнських та мусульманських релігійних лідерів регіону, аби ті своїми прикладом і повчанням докладали всіляких зусиль, щоб усунути небезпеку як крайньої секуляризації, що відмовляє людям у праві на публічне визнання віри, так і фундаменталізму, який робить неможливим співіснування різних релігій. Також Папа порушує питання еміграції близькосхідних християн, котрі протягом століть брали участь у розбудові своїх держав. "Близький Схід без християн не є вже Близьким Сходом, бо християни разом із іншими віруючими творять особливу ідентичність цього регіону", – зауважив Бенедикт ХVІ.

У другій частині апостольського повчання Ecclesia in Medio Oriente Святіший Отець звернувся до католиків Церкви на Близькому Сході: від патріархів, єпископів, духовенства та монахів і до світських, родин, молоді, дітей. Він указує, яким чином вони мають творити церковну єдність і давати свідчення. Також Папа нагадує батькам, вихователям та громадським інституціям про обов’язок шанування прав дитини від моменту зачаття.

Остання, третя, частина стосується християнського свідчення католиків Близького Сходу. Свідчення це має походити з Божого Слова і таїнств. Папа пропонує, між іншим, проголосити в окремих країнах Рік Біблії, а також за можливістю надалі проводити Щорічний тиждень Біблії. Крім цього, Бенедикт ХVІ констатує потребу в переказуванні віри та запровадженні нової євангелізації. Він пише про роль освіти в церковній, суспільній та благодійній діяльності, про необхідність ознайомлення з Катехизмом Католицької Церкви і соціальною доктриною Церкви. Біблійну формацію потрібно доповнювати патристикою, сягаючи духовних скарбниць Отців Церкви як Сходу, так і Заходу.

На завершення повчання Ecclesia in Medio Oriente Святіший Отець, зокрема, пише: "Я, як Наступник Петра, не забуваю про смуток і страждання всіх віруючих у Христа, особливо тих, які мешкають на Близькому Сході. Власне тому заради Бога прошу політичних та релігійних посадовців Близького Сходу не лише полегшити ці страждання, а й усунути причини, які до них призводять. Закликаю їх зробити все можливе заради того, щоб запанував мир".

Промовляє Христос... А хто почув? Звісно, одиниці. Чому це так? Перечитайте Євангеліє від Йоана 1, 9-11.

Ірина ОСТРОВСЬКА

ФОТО:

На плечах у Івана Павла ІІ та Бенедикта XVI – папський фанон, що символізує собою щит віри й нерозривний зв’язок Західної та Східної Церков