ПЕТРІВ ПІСТ

Встановлення цього посту у візантійській традиції можна віднести ще до апостольських часів. В одній із апостольських постанов про встановлення говориться так : "Після п’ятидесятниці святкуйте один тиждень, а потім постіться; бо справедливо буде, коли ми будемо святкувати після прийняття від Бога дарів, а згодом поститись для облегшення нашої плоті".

 

Особливо Петрів піст закріпився у практиці Церкви після того, як було побудовано храми на честь святих верховних апостолів Петра і Павла. Благословення та посвячення церкви в Константинополі відбулося в день пам’яті апостолів 12 липня (за новим стилем), відтоді цього дня стали урочисто вшановувати святих апостолів як на Заході, так і на Сході. Від давніх часів існує звичай готуватися до цього свята постом і молитвою. Початок посту залежить від святкування Пасхи, тому тривалість його кожного року є різна, від шести тижнів до одного та одного дня.

З IV століття є кілька свідчень отців церкви про заснування Петрового посту. Святий Атанасій Великий, описуючи імператору Констанцію наслідки переслідування, що його аріани були спричинили християнам, казав: "Народ, який постився в неділю, що була наступною після П’ятидесятниці, відійшов для молитви на кладовище".

Цей піст називають літнім, апостольським, а раніше він був постом П’ятидесятниці. В народі Петрів піст звали зовсім просто "петрівкою" або "голодною петрівкою": на початку літа врожаю залишалося чимдалі менше, а до другого було ще довго.

Свята Церква нас заохочує до цього посту, ставлячи за приклад святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятидесятниці, в пості та молитві готувались до проповіді Євангелії по всьому світу. Про це свідчать нам Діяння Святих Апостолів : "Тоді вони попостивши й помолившись, поклали на них руки і відпустили" (Діян 13, 3).

Дух Святий, Який зійшов на апостолів, замість Синайського Закону дає новий, Сіонський: не на скрижалях кам’яних, але на скрижалях людського серця (див. 2 Кор 3, 3). Замість Синайського закону настала благодать Святого Духа, яка подає сили задля виконання Закону Божого, що дає оправдання не за справами, а благодаттю.

Ми не постимось в П’ятидесятницю, бо з нами перебував Господь. Адже Він Сам сказав : "Чи можна примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними?" (Лк 5, 33). Спілкування з Господом є немов тією їжею для кожного християнина. Під час П’ятидесятниці ми живимось Господом, Який з нами спілкується.

"Після довгих святкувань празника П’ятидесятниці піст є просто необхідний, щоби подвигом посту очистити наші думки і стати достойними дарів Святого Духа", – так каже св.Лев Великий. Після великого свята, в якому Дух Святий освячує нас Своїм зішестям, зазвичай після цього буває піст, встановлений для лікування душ і тіл, а тому потрібно до нього належно приготуватись. Святий Лев Римський пише: "Із апостольських правил, учителі Церкви під натхненням Святого Духа постановили, щоби усі подвиги починати з посту". Адже заповіді Божі можна добре виконувати тоді, коли воїни Христові охороняються від всіх спокус гріха святим утриманням.

Блаженний Симеон Тессалонікійський про цей піст говорить, що його встановлено на честь апостолів, бо через них ми отримали багато благ і вони для нас стали учителями та наставниками посту, послуху та утримання. Та згідно із апостольськими постановами, що їх уклав Климент, після Зіслання Святого Духа "одну неділю торжествуємо, а потім із наступної вшановуємо честь та пам’ять апостолів".

Завершимо словами Антіохійського патріарха Теодора Вальсамона (ХІІ ст.), який навчає про Петрів піст так: "За сім днів і більше до свята Петра і Павла усі вірні та монахи повинні були поститись, а тих, що не постили, відлучали від спілкування із християнами".

 

З архіву греко-католицької парафії св.Параскевії м.Івано-Франківська (Опришивці)