ДІТЯМ, ЦЕРКВІ ТА СВІТОВІ

Сьогодні пастирська педагогіка лише починає набувати сталих рис, натомість св. Йоан Золотоустий (347-407) уже у свій час окреслює цілу типологію людських стосунків, тісно пов’язаних між собою. За визначенням Отторіно Паскуато, як головне завдання родини Золотоустий ставить "всебічне батьківське виховання дітей на всіх щаблях їхнього доростання". Він надає вихованню пріоритет моральної науки – християнського обов’язку батьків щодо дітей, який виконується у співпраці з Божою благодаттю.

Богослов’я виховання

Роздумам Золотоустого про виховання властиві повнота і всебічність, плід глибокого й проникливого аналізу всіх аспектів та етапів виховного процесу. Фактично, святитель викладає богослов’я виховання як душпастирського процесу, невіддільного від людини, покликаної як до подружжя, так і до священицького або монашого стану.

Уже у Золотоустого (а Вчительський Уряд Церкви сьогодні це підтверджує) плідність подружньої любові не звужується до самого лише народження дітей. "Вона поширюється і вчиняє всі ті плоди морального, духовного і надприродного життя, що їх батько і мати, за своїм покликанням, мають давати дітям і, за посередництвом дітей, – Церкві та світові".

З раннього віку – в Небесне життя

Прийняття та виховання потомства батьками святитель розглядав як першооснови християнства їхніх дітей, а обґрунтуванням виховання та освіти називав потребу вказати дитині на її покликання до Небесного Царства: "з раннього віку введемо дітей у життя Небесне…"

Є досить сучасний вираз: якщо хочете добре виховати дитину, витрачайте на неї вдвічі більше часу і вдвічі менше грошей. Виявляється, ця думка слушна за всіх часів, можна побачити і її духовний вимір. Небесне життя вже на землі, тобто плід виховання потомства св. Йоан Золотоустий ставить вище за всі можливі дари для дитини: "…Небесне життя зовсім не таке: не вимагаючи витрат, воно приносить нам велику і певну користь. […] Тому що тут потрібні не грошові витрати й не багатство, а чиста душа та розум тверезий. Із цих якостей тчуться для душі одежі, відповідні для того життя, і сплітається вінець". Якщо душа не буде прикрашена чеснотами, то й безліч золота не принесе їй жодної користі; навпаки, і бідність ніскільки не зашкодить їй, якщо буде в неї багатство внутрішнє. "Тому прошу всіх вас посвячувати на це служіння [Небесному життю, тобто життю у благодаті Божій] синів і дочок своїх змалку й заготовляти для них багатство, властиве цьому життю, не закопуючи в землю золото і не збираючи срібло, але складаючи в душі їхній лагідність, цнотливість, скромність і всі інші чесноти".

Опіка над Божим храмом

Виховання у вірі дітей – це свідчення віри та дорога спасіння їхніх батьків. Його відсутність кидає в небезпеку душі і тих, і тих: "А визнання [Христа] буває не лише вірою, але й ділами, а тому, якщо немає справ, ми перебуваємо в небезпеці – бути покараними поряд із тими, хто зрікся Господа".

Золотоустий учить сприймати дитину як царський храм, храм Духа Святого, згідно зі вченням св. Павла. Недбання про дім Божий – про душу дитини – ображає Бога, який сотворив її не для того, щоб стала вертепом розбійників, тобто потонула у гріхах. Тому, наголошує святитель, "будемо щодня наглядати за дітьми, і, вживаючи слово як бич, станемо всі гріховні пристрасті виганяти з їхньої душі, щоби діти були спроможні разом із нами взяти участь у вищому житті і здійснити всяке в ньому служіння".

Як син виконає те, чого не знає батько?

Неправильне виховання провадить до нещастя в родині, вважає св. Йоан. Його педагогіка щодо дітей має виразний катехитично-пастирський характер, тобто дар слова та педагогічні методи підпорядковані передусім тому, щоби дитина якнайкраще пізнала Бога. "Без цього не має сенсу ні загальне виховання, ні отримання освіти, ні пуста пошана від людей".

Святитель переконує батьків навчати дітей євангельських настанов, суворо засуджуючи їхню злочинну бездіяльність: "А чи переконував ти коли-небудь свого сина уникати цього, такого звичайного для всіх гріха осудження ближніх, який накликає на нас найтяжче покарання, і чи зробив відомими для нього заповіді Христові про це? Чи й сам ти не знаєш, що таке заповіді? Як же син може виконати те, стосовно чого не знає законів і батько, який мав би навчити його?"

Освіта чи християнське виховання?

Суті виховного процесу як педагогіки Царства Небесного, спрямування до Небесного життя, св. Йоан присвячує багато часу, хоча ця тема не була надто популярна серед його слухачів. Святитель мусив подолати багато суспільних упереджень щодо значення християнського виховання та показати обов’язковість його спасенного напрямку.

Вам часто доводиться чути прохання священика не приносити катехизацію в жертву черговому гуртку чи музичній школі? Так-от, і в IV ст. духовенство мало подібні проблеми. Як і тепер, тоді світ більше наголошував на важливості серйозної освіти, ніж на розвитку духовного життя дитини, а виховання в страхові Божому взагалі не було поширене, як, наприклад, і скромне проведення весіль та дошлюбна цнота юнаків.

Навчання дітей "у послусі та напоумленні Господньому", виховання у Божих правдах святитель визначає як відновлення Божої подоби в дітях. "Доброчесність дітей має зростати через виховання їх добрими, недратівливими, незлопам’ятними, готовими до благодіянь, людинолюбними, що властиво Богу, і якщо навчимо їх не дорожити земними благами [тобто не прив’язуватися до них]".

Виховання – перше приготування до шлюбу

Святитель Йоан подає своє вчення про подружжя та родину, підкреслюючи, що всі ці обов’язки встановлені Богом, а він покликаний лише пояснити їх та донести до сердець і розуму вірних. І порушення цього Божого порядку може вилитися в домашню війну: "А що домашні війни є плодами гріхів і що виконавцями покарання грішникові Бог призначає домашніх його, про це свідчить Божественне Писання, від якого немає нічого достовірнішого".

Виховання юнаків у цнотливості ставиться святителем вище за тогочасні звичаї давати молодикам "свободу" до шлюбу (дівчат берегли). У цьому він викриває гріх занедбання батьками своїх обов’язків, який призводить до "безутішного горя". Натомість "ніщо стільки не прикрашає цього віку, як вінець цнотливості й те, коли юнак візьме шлюб чистим від усякої розпусти".

Святий Йоан, хоч ніколи й не був одружений, розуміє практичну вартість вірності, не роблячи її абстрактною чеснотою. Він слушно зауважує, що вірність є запорукою довіри між чоловіком та дружиною, що виявляється також й у відкритості в особистому житті: "Через те й кохання буває палкіше, і ласка щиріша, і дружба надійніша, якщо юнаки беруть шлюб цнотливими".

***

Напрошується, кінець кінцем, простий висновок: дитина в родині – це шанс зробити своєрідну "інвестицію". Якщо інвестувати постійно та щедро, не шкодуючи часу, здібностей, коштів та зусиль – результатів вистачить на все життя. І не лише на земне, а й на вічне.

Опрацювання Ірини Максименко

Опрацьовано за:

Святий Йоан Золотоустий. Зібрання повчань. Книга 1, 2 / Пер. з рос. І. Жеребецької – Жовква: Місіонер, 2009.

Іван Павло ІІ. Лист до сімей. Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране від Лева ХІІІ до Івана Павла ІІ. – Т.1. – Львів, 2002.

Паскуато О. Миряни у Йоана Золотоустого: У Церкві, родині, громаді. – Львів: Свічадо, 2007.