ЧИ ТО Ж НЕ ІСУС, СИН ЙОСИФІВ?

21 листопада 2012 р. у Ватикані було представлено третю частину книги Бенедикта XVI "Ісус із Назарета", де йдеться про дитинство Ісуса. Наводимо переклад фрагменту першого розділу нової богословської праці попереднього Святішого Отця.

Питання про походження Ісуса як детальне вивчення Його генеалогії і, отже, Його істинної суті, можна знайти в ключових фрагментах Євангелія від Йоана. Для Йоана, так само, як і для авторів синоптичних Євангелій, постає один і той же парадокс. З одного боку, список звинувачень проти Ісуса та заперечення Його Божественної місії свідчать про те, що люди точно знали, звідки Він: Він не прийшов із неба, від Отця, "згори", згідно з тим, на що Він претендував (Йн 8, 23). Але ж ні, "Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що Його батька – матір ми знаємо? Як же Він тепер твердить: Я зійшов з неба?" (Йн 6, 42).

Вони досконало добре знали, хто такий Ісус і звідки Він – Він один із них. Він такий самий, як і вони. Його твердження може бути лише зарозумілістю. Більше того, Назарет не пов’язаний із жодною обітницею. Йоан розповідає, що Филип сказав Натанаїлові: "Ми знайшли Того, про Кого Мойсей у Законі писав і пророки, – Ісуса, Йосифового сина, з Назарета. Натанаїл же йому на те: "А що доброго може бути з Назарета?" (Йн 1, 45‑46). Звичайність Ісуса – провінційного столяра, здавалося б, не містить жодної таємниці.

Коли Ісус проповідував у синагозі, мешканці Назарета говорили щось дуже подібне, перш ніж перестали сприймати Його як когось добре їм відомого, такого ж самого, як і вони: "Звідкіль оте в Нього? Що то за мудрість, що Йому дана, і такі чуда, що діються Його руками!" (Мк 6, 2).

Походження Ісуса є одночасно відомим і невідомим, його начебто і нескладно встановити, але все ж таки воно є невичерпним. У Филиповій Кесарії Ісус запитає своїх учнів: "За кого Мене люди мають?" (Мк 8, 27). "А ви, – спитав їх, – що кажете про Мене: хто Я?" (Мк 8, 29). Хто такий Ісус? Звідки Він? Ці два питання нерозривно пов’язані. Усі чотири Євангелія шукають відповіді на це питання. Вони були написані для того, щоб знайти відповідь. Матей відкриває своє Євангеліє родоводом Ісуса, бо хоче від самого початку подати в правильному світлі питання про походження Ісуса, а генеалогія служить своєрідним заголовком до всього Євангелія. З іншого боку, Лука розміщує родовід Ісуса на початку Його відкритого служіння як Його публічне представлення, щоб відповісти на те ж саме запитання, але з іншим акцентом: у передчутті того, що далі розгортатиметься у Євангелії. Давайте спробуємо детальніше зрозуміти справжню мету цих двох генеалогій.

Для Матея два імені мають ключове значення для зрозуміння походження Ісуса: Авраам і Давид.

Історія обітниці розпочинається від Авраама – після розсіяння людства внаслідок будівництва вавилонської вежі. Авраам – мандрівник не лише з краю свого народження до Обітованої землі, а й також подорожній із сьогодення в майбутнє. Усе його життя скероване вперед, воно є динамікою подорожі. Обітниця, дана Авраамові, стосується передусім його нащадків, але вона поширюється також далі: "Через нього благословенні будуть усі народи землі" (Бут 18, 18). Отже, уся історія, що починається від Авраама і веде до Ісуса, відкрита назустріч всесвіту – через Авраама благословення приходить на все.

Як генеалогія, так і історія, яку він наводить, будуються навколо постаті Давида – царя, який отримав обітницю вічного царства: "Престол твій закріпиться повіки" (2 Сам 7, 16). Матей подає нам генеалогію, збудовану саме на цій обітниці: на трьох комплектах із чотирнадцяти поколінь, що піднімаються від Авраама до Давида, потім сходять від Соломона до вавилонського полону, знову піднімаючись до Ісуса, у якому все сповнюється. Цар, який має тривати вічно, постає зовсім відмінним від того, чого очікували від Давидової подоби.

Цей потрійний поділ стає зрозумілішим, якщо ми тримаємо в думці те, що Послання до Євреїв додає ім’я Давида до тих чотирнадцяти; отже, навіть у термінах символіки цифр шлях від Авраама до Ісуса несе на собі чіткий відбиток образу Давида, його імені та його обітниці.

На підставі цього можна сказати, що родовід, із його трьома комплектами з чотирнадцяти поколінь, є справжнім Євангелієм Христа – Царя, бо вся історія скерована до Того, чий трон встановлено навічно.

Бенедикт XVI (Йозеф Рацінгер)

(Скорочений переклад "КВ" за виданням Jesus of Nazareth: The Infancy Narratives. – Image Books, Colorado Springs, CO, USA)