ПІД ЗАХИСТОМ АРХАНГЕЛА

У сучасній Церкві постає дуже багато питань про те, якою має бути сучасна парафія. Закритим клубом "для своїх" чи все-таки гостинним осередком апостольства? Місцем, де зі священика "випивають усі соки" чи центром співпраці та спільних ініціатив духовенства й мирян? Якщо ви в обох питаннях обрали варіант "б", то запрошуємо до Дунаївців. Саме тут теорія церковного життя ("як має бути?") поступово стає практикою.

"Позаяк земля подільська постійними нападами татар та інших ворогів плюндрується, внаслідок чого вкривається пустками, дозволяю Єлизаветі Лянцкоронській, вдові каштеляна галицького, свій маєток – село Дунаївці – перелаштувати на місто, що відтепер має називатись Дунайгородом, у якому б жителі мали постійний захист та охорону…" Так 1592 року писав польський король Сигізмунд ІІІ Ваза про сучасне місто Дунаївці на Поділлі. Щоправда, його слова не збулися: надання міського статусу не зупинило спустошень та страждань мешканців давнього Поділля.

У Дунайгорода багатша історія, ніж у деяких сучасних обласних центрів: діставши від короля Сигізмунда магдебурзьке право, місто розвивалося й зростало, на початку XVII ст. тут побудували римо-католицький храм… Стабільність тривала до середини ХVII ст. – тоді майже всі мешканці загинули під час спустошення земель кримською ордою. Почалися територіальні поневіряння: Османська імперія, Річ Посполита, Російська імперія… Попри всі історичні колізії, Дунаївці недарма 2001 року посіли чільне місце у Списку історичних населених пунктів України: місту хоча б частково вдалося "зберегти свій історичний ареал з об’єктами культурної спадщини і пов’язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку". Багато об’єктів уціліло – але римо-католицький храм не встояв під тиском часу.

Духовне відродження "по всіх фронтах"

Від історичних поневірянь перейдемо до 1989 року – саме тоді в Дунаївцях почалася відбудова святині. Парафіяни, більшість із яких були вихованцями парафії в поблизьких Голозубенцях (сюди вже в 1960-х роках священики доїжджали більш-менш регулярно, а 1980 року о. Йосиф Чоп заходився будувати каплицю), ревно взялися до справи: храм св. Михайла Архангела був побудований без великих спонсорських "вливань", фактично зусиллями місцевих мешканців. Будівництвом керував також о. Йосиф Чоп – так за п’ять років на старому цвинтарі постала велична святиня.

Але справа полягала не лише в будівництві рукотворних храмів: треба було відбудовувати храми людських душ та сердець. Коли постало питання катехизації, парафіяни були повністю відкриті на нього завдяки попередньому досвіду: сам священик усіх потреб чималенької місцевості не охопить, тож потрібна кваліфікована допомога мирян. У Дунаївцях і сьогодні можна почути фразу: "Ми не звикли до того, що душпастир – один священик".

Коли 1997 року до Дунаївців прибули сестри-монахині – францисканки-місіонерки Марії, – вони доєдналися до катехитичного навчання, але служіння мирян продовжується. П’ятнадцятеро світських катехитів уже тривалий час забезпечують цілу катехитичну систему, якою охоплені не лише діти від трьох років та молодь (зокрема, студентська), а й різні вікові та соціальні групи дорослих, також і на п’яти доїзних парафіях (ідеться про села Дем’янківці, Залісці, Іванківці, Миньківці та Нестерівці).

Ноїв Ковчег

Саме таке враження справляє парафія св. Михайла Архангела, коли ознайомлюєшся з її структурою та ініціативами, що сьогодні сягають далеко за храмові ворота. Спільнота Розіп’ятої Любові, кола Святого Розарію (близько 30, 22 з них – "дорослі", інші – "дитячі"), родинні кола, Віднова у Святому Духові, Третій орден святого Франциска, заснована однією з парафіянок спільнота молитви за душі в чистилищі… Усіх не згадаєш. Існує тут і сімейна консультація, і кухня для нужденних (діє на пожертви парафіян), "Карітас" і навіть світлиця для дошкільнят, де перебуває малеча, поки батьки працюють.

Щодо поєднання духовності та апостольства, то візьмемо за приклад класичний Рух Живого Розарію (т. зв. "рози", або кола Святого Розарію), поширений майже в кожній парафії – принаймні, що стосується католиків латинського обряду в Україні. Який зазвичай вигляд має Рух у багатьох наших парафіях? Періодичний "обмін" таємницями (ще подекуди з умовляннями, бо хтось не прийшов, і треба доповнити коло), час від часу спільна молитва – і дуже часто на тому все й завершується. Звісно, не обходиться без спогадів, як Розарій допоміг, молитва врятувала… Але для багатьох це лише спогади. Вишукані різнокольорові вервички прикрашають багато дитячих (і не тільки, зрештою) ший – але це ще не Живий Розарій.

Натомість у Дунаївцях Рух Живого Розарію базується на постійній формації його членів. Діти та дорослі не лише моляться спільно, їхнє членство в Русі – це також служіння, спільні зустрічі й апостольство (як це й передбачає ідея Живого Розарію). Це також тематичне апостольство: щомісяця священик збирає аніматорів (т. зв. "зеляторів") на тематичну катехизацію, а вже вони, отримавши на зустрічі відповідні матеріали, готують тематичні зустрічі для членів своєї "рози".

Усі спільноти в Дунаївцях зорієнтовані на служіння – передусім парафіяльне. Так, харизматична спільнота Віднови у Святому Духові на базі Школи Християнського Життя і Євангелізації (ШХЖіЄ) опікується філіями Школи в м. Барі на Хмельниччині та у… Москві! Миряни тут беруть участь у проведенні (!) реколекцій, а також євангелізаційного курсу "Альфа". П’ять бригад парафіян служать на кухні для нужденних, також тут діє Легіон Марії, Матері в молитві, 39 "Маргариток" (невеликі спільноти молитви за священиків), скаутський рух, хори (дитячий, молодіжний та дорослий), дитячий оркестр… Парафіяни також можуть, із благословення настоятеля, закладати свої молитовні групи – так це сталося, наприклад, зі спільнотою молитви за померлих.

Рушійні сили розвитку

У Дунаївцях понад 1500 практикуючих католиків, із них до 700 вірних є членами різних молитовних та апостольських рухів, спільнот, груп… Додайте до цього індивідуальну катехизацію та катехитичні групи – і маємо парафію, за яку люди відчувають відповідальність. Але ця відповідальність не з неба впала: її вже понад два десятиліття виховують у парафіянах. Ідеться також про виховання жертовністю: у Дунаївцях цілком природно жертвувати десятину свого прибутку на розвиток апостольства.

Коли є резерви для розвитку, то ми починаємо осмислено дивитися навколо себе, помічаючи, що в соціальному плані Церква є відображенням суспільства. Тому в Дунаївцях існує не лише Домашня Церква (дев’ять кіл), а й група молодих сімей, душпастирство яких відкрите також на т. зв. "несакраментальні" подружжя, які, попри власну непросту ситуацію, також шукають Божої волі та прагнуть по-християнськи виховати своїх дітей. У відповідь на потреби родин відкрилася також подружня порадня (консультація): у ситуації глибокої кризи сімейних цінностей в Україні з’являються ініціативи, які є обов’язковими атрибутами здорової парафії.

У Дунаївцях роздумують також над методитикою Ломбарді, вивчають стратегічну програму "Нове обличчя парафії", мріють про будівництво парафіяльного будинку… Але не забувають і про екуменізм та потреби людей, яких треба рятувати – тут і зараз.

Що таке екуменізм?

Екуменізм тут мислиться на рівні дружнього спілкування та співпраці – зокрема, з християнами-протестантами. Так, наприклад, католики й протестанти разом узяли участь у велопробігові "Україна без сиріт".

Але є тут і одна надзвичайно важлива та актуальна ініціатива, яка виросла з досвіду ШХЖіЄ в Красилові. Це реабілітаційний центр у Залісцях – Благодійний фонд "Хмельницький обласний центр для інвалідів та осіб, які потребують соціально-профілактичної допомоги". Тут приймають чоловіків, які загубилися в цьому світі через власні слабкості та хвороби. Звісно, за конфесійною приналежністю ніхто нікого не поділяє. Католики та православні ходять до своїх храмів, протестанти також відвідують відповідні служіння (пастори й католицькі священики приїздять із Дунаївців, православний храм є на місці).

Відповідає за центр Валерій Шутюк – людина, яка сама свого часу пройшла шлях реабілітації та з Божою допомогою міцно стоїть на ногах. Душпастирем центру є о. Валентин Розгон, вікарій парафії в Дунаївцях. Близько 20 чоловіків живуть у Залісцях за певним розпорядком (зокрема, разом моляться та читають Святе Письмо), працюють. Оскільки Валерій за фахом ветеринар, справа тваринництва поставлена тут професійно, але мешканці центру також обробляють землю, виконують інші господарські роботи, а також допомагають місцевим жителям.

Життя підопічних центру складається по-різному: хтось утікає світ за очі, а потім знову повертається, фактично рятуючись від загибелі. Більшість стабільно проходять реабілітацію, готуючись повернутися в родини. Є незвичайні випадки: один із заліських "вихованців", самотній чоловік, зустрів тут самотню пані – так на Поділлі стало на одну щасливу родину більше. Тепер уже він сам допомагає "товаришам по нещастю" ставати на ноги. Допомагають Залісцям і парафіяни (місцеві та з Дунаївців), і прості селяни (хоч одразу не всі зраділи появі реабілітаційного центру біля храму).

***

Колись король надав Дунаївцям статус міста, щоб "жителі мали постійний захист та охорону". Сьогодні бажання короля збулося, і міський статус Дунаївців захищає сам Господь, який поставив охороняти місто свого вірного слугу, архангела Михаїла. Чи ви бачили надійнішу охорону?..

Ірина МАКСИМЕНКО

До апостольства в Дунаївцях можете долучитися і ви!

Благодійний фонд "Хмельницький обласний центр для інвалідів та осіб, які потребують соціально-профілактичної допомоги"

с. Залісці, Дунаєвецький р-н, Хмельницька обл., 32444

Код ЄДРПОУ – 37328734

Р/р: 26005338849 в ХОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО – 380805

Призначення платежу: Благодійна пожертва.

Можна також придбати українські музичні диски "У Твоїх обіймах", "Довірся Йому", що їх дунаївська Спільнота Розіп’ятої Любові створила спільно з польською Спільнотою Розіп’ятої Любові. Ці диски записані й подаровані спільнотою для справи євангелізації в Україні.

Кошти від розповсюдження будуть призначені на потреби реабілітаційного центру в Залісцях, а також на інші євангелізаційні справи спільноти.

Вартість одного диска – 25 гривень. Якщо вас зацікавить ця пропозиція, можна телефонувати за парафіяльними номерами: 038-58 (258) 334-55; 348-13.