Чим є найбільше знаний 1991 рік? Розпадом
Радянського Союзу. Але декому він пам’ятний з інших причин – і набагато
важливіших. В кінці
квітня – на початку травня цього року Ризьку духовну семінарію у Латвії закінчувало 16 дияконів. З них
шестеро – з України, троє – з Білорусі, п’ятеро – з Латвії та двоє – з
Казахстану. Вперше у практиці Церкви на теренах СРСР вони повернуться до своїх
Республік, де їх висвячуватимуть на пресвітерів вже місцеві єпископи. Союз тоді
ще тримався, і це здавалося справжнім дивом.
Дияконів з України рукоположили майже одразу,
протягом травня-червня. 18 травня 1991 року у Львові архієпископ Мар’ян Яворський
висвятив Андрія Бачинського SDB та Йосипа Міхайловського. В Полонному 19 травня
1991 р. стали священиками брати-францисканці Валерій Ян Весельський ОFМ та Петро Франциск Ботвіна ОFМ. Нас висвятив святої пам’яті єпископ Ян Ольшанський.
А в Житомирі 6 червня 1991 р. були висвячені салезіанці Юзеф Жовковський та Цезарій
Червінський. Їхнім святителем став єпископ Ян Пурвінський.
…Минуло 20 років, настав 2011-й. У нас,
священиків з України, виникла ідея: святкуючи невелику, але цінну дату
двадцятиріччя священства, відвідати Латвію, Ригу та рідну духовну семінарію.
Подорож ми розпочали в Києві, далі рушили через Львів та Ковель, зупинилися
поблизу білоруського міста Гродно, в місцевості Квасовка, де працює наш
однокурсник о.Ян Занєвський. Ми разом відправили подячну Службу Божу та відвідали
Гродно, де мешкає 84-річний священик, колись – інспектор духовної семінарії в
Ризі, о.Юзеф Трубовіч. Далі був Вільнюс, поклоніння Пресвятим Дарам та Служба
Божа в каплиці Матері Божої Остробрамської.
Рига зустріла нас гарним суботнім вечором 21
травня. Легко згадувалося, як доїхати до тодішньої вул.Кієвах (Київської), 16,
сьогодні – вже вул.Католю, 16, тобто вулиці Католицької. Цікаво, що на цій
самій вулиці за кілька будинків є православна духовна семінарія…
Великих змін, попри 20 років, не відчувалося.
Як і колись, ми без проблем розмовляли між собою польською, українською та
російською мовами, і ніхто збоку на це не звертав уваги. Порозумітись із
місцевими мешканцями можна без проблем російською мовою. Хоча пізніше
виявилося, що латиська та литовська молодь, з якою нам доводилось спілкуватись,
дуже слабко володіє російською.
У неділю, в ризькому Кафедральному Соборі
св.Якова, урочисту Святу Літургію відправив з нагоди нашого приїзду кардинал
Яніс Пуятс, якому ми мали нагоду співслужити.
Обов’язковими були для нас відвідини святого
місця Матері Божої Аглонської. Там ми разом з однокурсниками-латишами та
священиками прилеглих парафій Аглони, Краслави та Дауґавпілсу (латвійські міста
– прим.ред.) відслужили урочисту Святу
Месу.
Поверталися до України ми Білоруссю, і з’явилася нагода відвідати Будслав.
Тут, на відстані 120 км
від столиці Білорусі – Мінська – є розташований Санктуарій Матері Божої Будславської,
який перебуває під опікою Провінції св.Михаїла Архангела в Україні Братів
Менших Францисканців (бернардинів).
Закінчили ми свою подорож у Києві, вдячні Богу
за дар священства, відспівавши урочистий гімн "Тебе Бога Славимо". Я
від щирого серця дякую своїм друзям, братам, однокурсникам, з якими відбув цю
подорож-паломництво, завдяки якій прекрасні спогади з минулого, гадаю, багато в
чому допоможуть у майбутньому…
Усіх братів священиків, які переживають більш
чи менш значущі дати свого нелегкого, але вірного служіння Богу та Церкві, вітаю
від щирого серця.
Отець Франциск Петро БОТВІНА OFM
ФОТО:
Немає коментарів:
Дописати коментар