ЄДНІСТЬ У ВІДМІННОСТІ

22 жовтня Церква відзначала перший літургійний спомин бл.Йоана Павла ІІ. В Житомирі відкрили пам’ятник, в Києві молодь двох обрядів організувала спільне чування, відбулися урочистості у Львові… Всі католики України цього дня так чи інакше дякували блаженному, який зумів стати таким близьким для нас.

На одній із зустрічей, присвяченій блаженному папі, пролунало: "Ми чули, що він говорив, але не чули, що він говорив". Прибувши 10 років тому до України, Йоан Павло ІІ звернувся безпосередньо до єпископів як латинського, так і візантійського обрядів: "Перед вами відкривається важливий період, від якого залежить "якість" присутності Церкви на українській землі в наступному тисячолітті". Звернення до єпископів – це звернення до цілої Церкви. Чи почули ми папу?

Зустріч Йоана Павла ІІ з католицькими єпископами України в Апостольській Нунціатурі у Києві відбулася 24 червня 2001 р. Нижче – цитати з папської промови.

"…Великою радістю для мене є можливість зустрітися з вами на вашій улюбленій землі, вислухати вас і разом з вами замислитися над шляхом сопричастя та над багатонадійними перспективами євангелізації, яка відбувається у ваших церковних спільнотах". […]

"Серед вас ще є священики та єпископи, які зазнали в’язниць і переслідувань. Із зворушенням обіймаючи вас, найдорожчі брати, звеличую Бога за ваше вірне свідчення. Воно мене заохочує, щоб із дедалі відважнішою посвятою виконувати моє служіння у Вселенській Церкві. Звертаюсь до вас словами, які ви, звичайно, повторюєте на Літургії святого Йоана Золотоустого: "Самі себе, один одного, та все життя наше Христу Богові віддаймо". У цьому полягає наука мучеників та свідків віри. Цю науку повинні вивчити і нею жити також і ми, пастирі стада, що його Господь нам довірив. […]"

"…Перш за все, мені хотілося б разом із вами, першими відповідальними особами ваших Церков, подякувати Богові за свідчення, яке дають католики у цій країні, де Церква представляє божественну й людську дійсність, збагачену генієм української культури. Тут Церква дихає двома легенями східної й західної традиції. Тут у братерському діалозі зустрічаються ті, які черпають з джерел візантійської духовності, а також і ті, які живляться духовністю латинською. Тут зустрічається та взаємозбагачується глибокий сенс таїнства, яке панує у Святій Літургії Східних Церков та містична істотність латинського обряду.

Життя у приналежності до єдиної Церкви, у шануванні різних обрядових традицій, дає вам велику нагоду для того, щоб вчинити діючою знаменну "церковну лабораторію", в якій будуватимете єдність у відмінності. Це найвідповідніший шлях для того, щоб відповісти на численні та складні пастирські виклики сьогодення. Запрошую вас зробити свій внесок у ці пошуки, у тісному й плідному співробітництві, як вас, членів Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, так і вас, єпископів Української Єпископської Конференції. Одностайним серцем звіщайте Євангеліє Христа, долаючи кожну спокусу поділу й суперечності. Єдиним "змаганням" між вами, дорогі брати у єпископстві, нехай буде змагання у пошані одні до одних (див. Рим 12, 10) і у прагненні до святості.

Дбайте про спільність між вами та з пресвітерами в атмосфері любові, уважливості та шанобливого й братерського діалогу. Від якості цих стосунків великою мірою залежить ефективність діла євангелізації." […]

Тоді, в червні 2001 року, Святіший Отець поставив перед єпископами ґрунтовні завдання:

– духовна, інтелектуальна й душпастирська формація тих, які є покликані до священства та богопосвяченого життя, вкорінена у вічних цінностях католицької Традиції, однак, зважаючи на знаки часу;

– розгалужена, компетентна й осучаснена катехизація, звернена як до дорослих, так і до молоді, яка передбачає, поруч зі звіщенням правд віри та вихованням навичок до особистої та літургійної молитви, ще й досвід братерської спільності та приготування до церковного служіння;

– душпастирство родин та молоді, зокрема – виховання християнських родин з глибоким досвідом Бога та у повному усвідомленні задуму Творця щодо подружжя, щоб, оновлюючи духовну основу свого співжиття, вони змогли внести вклад у покращення якості всього громадянського суспільства.

…Схоже, що сьогодні питання "чи почули ми папу?" залишається й надалі актуальним.

Ірина МАКСИМЕНКО

Цит. за виданням "Прочанин миру та надії" Київ, МБФ "Східно-Європейський культурно-просвітницький центр", 2004.

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/