…Але боялися. Це шукати відповіді? В книзі
"Обряди похорону", адаптованій до українських реалій, є змістовні
вступні частини. Самі обряди відповідають латинському обряду, але вступ є
універсальним для кожного, хто прагне зрозуміти питання смерті, похорону,
молитви про Вічне Щастя для померлих, відвідування цвинтаря тощо.
Чим є смерть? Навіщо
молитися за померлих, і як бути з місцевими традиціями, що дуже часто містять
елементи язичництва? Взяти хоча б "поминальну" їжу…
Смерть – це участь у Пасхальній Таємниці. В обрядах похорону своїх дітей Церква з вірою
переживає Пасхальну таємницю Ісуса Христа й молиться, щоб ті, які через
хрещення поєдналися зі смертю і Воскресінням Христа, увійшли з Ним через смерть
у Життя Вічне. Щоб вони могли бути прийняті до грона святих і вибраних у Небі,
належить їм пройти через очищення душі, в тілі ж будуть з надією очікувати
пришестя Христа і воскресіння померлих.
Саме тому Церква на
спомин про Христа складає за померлих Євхаристичну жертву та молиться про них.
Так, єдність всіх членів Тіла Христа
приносить померлим духовну допомогу, а живим дає втіху, яка плине з надії.
…Нехай християни,
прагнучи виразити надію на Вічне Життя, не
зневажають спосіб мислення та звичаї людей свого часу і країни стосовно
померлих. У сімейних традиціях, в місцевих звичаях, на похоронних зборах нехай залишиться все те, що досі було
вартісне. Те ж, що, як видається,
суперечить Євангелії, належить так змінити, щоб християнськийі похорон
виражав віру у воскресіння та істинний євангельський дух.
Як ставитися до тіла
покійного? Яка мета похорону?
Треба віддавати тілам померлих належну повагу,
бо вони були храмом Святого Духа. Тому, принаймні виконуючи найбільш важливі
елементи ритуалу в період від смерті до похорону небіжчика, належить визнавати
віру у Вічне Життя та молитися за померлих.
Вельми важливими елементами ритуалу є: чування в домі небіжчика, покладення тіла до
труни, зібрання сім’ї, а якщо є така можливість, то й усіх рідних та близьких
покійного на Літургію слова, яка через надію дає втіху, на Євхаристію та на
церемонію прощання з тілом померлого.
Належну участь вірних в
похоронній Літургії треба підготувати відповідною катехизацією. Навчаючи їх про
смерть, належить підкреслити, що смерть
християнина, як перехід від тимчасового життя до вічного є нагородою за шлях із
Христом, який допомагав йому під час земного паломництва Своїми Таїнствами:
"Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним" (Рим 6,
8).
Як молитися про померлих?
Яка мета похоронної Літургії?
Ціла людина була
відкуплена Христом і має брати участь у Вічному Житті. Тому не кажемо:
"молімося про душу Н", а "молімося
про померлого Н".
…Треба виключити прохання "про душі, котрим нема звідки чекати порятунку",
"про душі, за які ніхто не молиться", бо Церква під час кожної Служби Божої та Літургії Годин віддає Богові всіх
померлих, а також щороку відзначає всіх померлих вірних. Доцільні прохання:
"помолимося про тих померлих, чиї імена відомі лише Богові", "які
найбільш потребують молитви" тощо.
Похоронна Літургія має
міцний зв’язок з почуттями вірних. Її метою є молитва про померлого та
оживлення (пробудження) віри та надії у членів родини померлого та у всіх
присутніх.
Підбираючи похоронні
пісні, належить пам’ятати, що вони повинні
змістом і мелодією виражати віру у Воскресіння.
А як щодо пожертв за
похорон?
Неприпустимою є вимога
про значні матеріальні пожертви на потреби парафії чи залежність обрядів від
кількості складених пожертв. Парафія має
право отримувати пожертви з боку вірних, але їхній розмір повинен залежати від самих вірних.
Душпастир повинен
зорієнтуватися, чи не потребує ця родина
матеріальної допомоги. Бо часом трапляється, що тривала хвороба змусила
витратити всі матеріальні засоби і родина має складнощі з покриттям витрат на
похорон. В такому випадку належить
делікатно надати допомогу.
Нюанси ритуалу
Готуючи похоронні обряди,
належить дізнатися про біографію
померлого та обставини його смерті. Адже слова, що їх вимовляє той, хто
відправляє ритуал, мусять відповідати специфічній ситуації похорону та життю покійного.
Рекомендується обмежитися короткою
проповіддю.
Панахида – обряд, що не означає очищення померлого від гріхів. Вона виражає останнє
прощання, останню данину тілу покійного від спільноти вірних.
Чи ховають за
католицькими обрядами самогубців; явних грішників; вірних, які жили без
таїнства шлюбу; християн-некатоликів?
На думку більшості
психіатрів, самогубці є не вповні
відповідальні за свій вчинок. Тому, якщо вони впродовж свого життя були віддані вірі та Церкві, їх можна поховати за католицьким обрядом.
Цю обставину треба пояснити тим особам, які беруть участь у такому похороні.
В разі виникнення
серйозного сумніву належить звернутися до єпископа.
Самогубцю, який перед
замахом на власне життя своєю поведінкою спокушав
оточення [свідомо, а не внаслідок психічної хвороби], належить трактувати
як явного грішника.
Декрет Конгрегації Віровчення
(1973 р.) дозволяє похорони явних
грішників за католицьким обрядом, якщо перед смертю вони виявили знаки покути
та відкидається можливість, що своєю поведінкою вони спокушували оточення.
До знаків покути, засвідчених гідними довіри свідками, зараховано: прохання
священика про прибуття (навіть, якщо той не зміг), зовнішні ознаки жалю за
гріхи (биття себе в груди, цілування хреста, перепрошення за спокушення тощо).
Щоб уникнути спокуси для вірних, треба їх повідомити про виявлення померлими
цих знаків покути.
Це ж стосується вірних, які не уклали церковного
шлюбу.
Декрет Конгрегації Віровчення
(1976 р.) дозволяє публічне
відправлення Служби Божої за померлого християнина,
який належав до некатолицької спільноти вірних, якщо його родина чи близькі
з релігійних мотивів просять про відправлення Служби Божої і, за рішенням
єпископа-ординарія, небезпека спокуси вірних є відсутня. Під час Євхаристичної
молитви, проте, не можна вимовляти ім’я
покійного, бо він не перебував у повній єдності з Католицькою Церквою.
Натомість роль
католицького духовенства при похороні осіб,
які належать до спільнот, відлучених
від Церкви, регулює інструкція місцевого єпископа.
Християнській підхід до
цвинтаря
Вірним належить радити
розміщення на трунах символів воскресіння
й Вічного Життя, а також написів, взятих зі Святого Письма та
давньохристиянської традиції, наприклад, "Н.
чекає на воскресіння", "Живи у Бозі", "Живи у Бозі та
заступайся за нас" тощо.
Належить турбуватися про
могили священиків. Це можна доручити молодіжним групам. Вірні мають наслідувати
це і стосовно своїх поховань.
Адаптовано за виданням: "Обряди похорону",
К.: 2003.
Ініціатор видання – єпископ Станіслав Широкорадюк.
Видано зусиллями Київського Вікаріату.
ФОТО:
Метою похоронної Літургії
є молитва про померлого та пробудження віри та надії у членів родини померлого
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/r
Немає коментарів:
Дописати коментар