Продовжуємо наші
зустрічі в школі молитви у св.Кипріана. Цей мученик із Карфагену у своєму трактаті "Про молитву"
звертає увагу на дуже важливу справу, пов’язану з усвідомленням Божої
присутності.
А саме: Кипріан
Карфагенський каже, що справжня релігійність провадить до контакту з Богом повсюди. Це означає, що я – завжди
християнин, на роботі, вдома, на вулиці… Існує небезпека, що ми обмежимо
релігійне життя і побожність тільки каплицею або храмом. Безсумнівно, вони є важливі
як місця культу, особливої зустрічі під час служіння таїнств. Світ, ворожий
християнству, прагне – навіть якщо до кінця не усвідомлює цього – запихнути
учнів Христа до храмів і не бачити їх назовні. Тому-то й варто постійно
відкривати істину, що буття християнином означає бути ним завжди, незалежно від
ситуації, в якій я опиняюся.
Молитва завжди
має спільнотний вимір, навіть якщо це молитва пустельника. Святий Кипріан
звертає увагу на літургійне згромадження, у якому спільна молитва будує єдність
поміж нами, а виражається це в гармонії голосів. Наші голоси немовби "зливаються
в один", виражаючи єдність. Тут немає місця порожнім словам ані
багатомовності – ми відкриваємо в молитві глибину своїх сердець. І тут
з’являється найкоротше формулювання, що виражає істину про нашу молитву: Бог
слухає серця, а не голоси. Саме тому сила спільної молитви залежить від якості
молитви індивідуальної. У літургійній молитві повинен брати участь кожен
присутній християнин, але вона має бути більше налаштуванням серця, аніж
зовнішніми проявами. Приклади, що їх наводить св.Кипріан, – це Анна, матір
Самуїла, яка є також прототипом Церкви, що молиться (пор. 1 Сам 1,12-17);
Псалом 4, де йдеться про те, що молитва – це справа серця, а не вуст. А ще Кипріан
наводить позиції фарисея і митаря на молитві: митар, сповнений покори, визнає
свої гріхи і благає про милосердя, натомість фарисеєві у справжній зустрічі з
Богом перешкоджає його власна пиха.
Наша спільна
молитва показує таємницю єдності. Наш Спаситель, Учитель миру і єдності,
показує нам саме таку перспективу, аби ми молилися за спільноту в дусі єдності.
Звернімо увагу, що Господня молитва за своєю природою є орієнтована на
спільноту. Ми кажемо "наш": Отче, гріх, хліб, спокуса – це означає,
що навіть якщо молимося на самоті, то чинимо це від імені спільноти. Церква є
спільнотою охрещених, де ми запрошені – так само, як і в Горниці – перебувати
однодушно в молитві один за одного. Важливо, щоб ця єдність осяювала наше
щоденне життя.
Маріуш
ВОЗНЯК ОР
ФОТО:
Святий Кипріан. Майстер
з Месскірха (1540 р.)
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар