22 квітня 2011
р., Великої П’ятниці, вперше в історії Римський Папа Бенедикт XVI відповів на
питання глядачів італійського телебачення. Публікуємо фрагмент цієї розмови.
Перше питання. Про страждання безневинних
Ведучий: Святіший Отець, я хочу
подякувати Вам за присутність, яка наповнює нас радістю і нагадує, що сьогодні
– день, коли Ісус рішуче явив Свою любов, вмираючи на Хресті безневинним. І
саме про страждання безневинних перше питання, яке надійшло від семирічної
японської дівчинки: «Мене звуть Елена, я японка, мені сім років. Я дуже боюся, бо
мій будинок сильно-сильно трусило. Бо загинуло багато дітей, таких як я. Бо ми
більше не можемо грати в парку. Я хочу спитати: чому мені треба так боятися?
Чому діти мають бути такими сумними? Дорогий Папа, ти розмовляєш з Богом, і я
прошу тебе, поясни мені це».
Дорога Елено,
щиро вітаю тебе. Я теж питав себе: чому так? Чому ви маєте стільки страждати,
тоді як інші живуть у комфортних умовах? І ми не можемо знайти відповіді; проте
ми знаємо, що Ісус страждав як і ви, безвинно, що справжній Бог, який явив себе
в Ісусові, – на вашому боці. Це здається мені дуже важливим – навіть якщо у нас
немає відповідей, якщо печаль залишається з нами, – але Бог по вашому боці, і
повірте, це допоможе. Настане час, коли ми зможемо зрозуміти, чому так сталося.
А нині мені здається важливим, щоб ви усвідомили: "Бог мене любить",
навіть якщо здається, що Він мене не знає. Ні, Він любить мене, Він по моїй
стороні, і ви можете бути впевнені, що в цілому світі стільки людей зараз із
вами, думають про вас, вони прагнуть зробити бодай щось для вас, допомогти вам.
І знайте, – колись ви зрозумієте, що це страждання не було даремним, не було
марним, а за ним стоїть добрий задум, проект любові. Це не випадковість. Будь певна,
ми – з тобою, з усіма японськими дітьми, які страждають, ми хочемо допомогти
вам нашою молитвою, нашими діями, і будьте упевнені, що Бог допомагає вам. І
давайте разом молитися про це, та буде світло для вас, як раніше.
Друге питання. Де душа?
Ведучий: Друге питання нагадує нам про
Голгофу – йдеться про матір, що стоїть під хрестом свого сина. Ось питання італійки
на ім’я Марія Тереза: Святіший Отець, душа мого сина Франческо, який перебуває
у вегетативному стані з Великодня 2009 р., вже покинула його тіло, бо ж він
більше не приходить до тями, чи вона ще з ним?
Певна річ, душа
ще є присутня в його тілі. Можливо, його стан можна порівняти з гітарою, в якої
порвалися струни, тому вона й мовчить. Так й інструмент тіла – він настільки
крихкий, настільки уразливий, що душа, так би мовити, не може звучати, але вона
все ще присутня. Крім того, я переконаний, що ця прихована душа глибоко
відчуває вашу любов, навіть якщо не розуміє деталей, слів тощо, але присутність
любові вона відчуває. І тому ваша присутність, дорогі батьки, дорога мама,
поряд з ним, година за годиною щодня, це акт справжньої любові, що має велику
цінність, оскільки ця присутність глибоко проникає у приховану душу, і таким
чином воно є також свідченням віри в Бога, віру в людину. Коли йдеться про віру,
то йдеться про зобов’язання перед життям, про шану до людського життя, також в
найсумніших ситуаціях. Тому я заохочую вас продовжувати, усвідомлюючи велич
вашого служіння, яке ви вчиняєте цим знаком довіри, цим знаком шани до життя,
цією любов’ю до понівеченого тіла і стражденної душі.
Третє питання. Гнані християни
Ведучий: Третє питання переносить
нас до Іраку: Ми, молоді християни Багдада, є нині гнані, як колись був гнаний
Ісус. Святіший Отець, як Ви вважаєте, як ми можемо допомогти нашій
християнській спільноті переглянути прагнення емігрувати до інших країн?
Маю сказати, що я
молюся щодня за християн в Іраку. Вони – наші стражденні брати. Маємо зробити
все можливе, аби вони змогли встояти перед спокусою емігрувати, цілком зрозумілою,
зважаючи на умови, в яких вони живуть. Святий Престол має постійний контакт з
різними спільнотами, не тільки з католицькими чи іншими християнськими, але
головним чином – з нашими братами мусульманами, як шиїтами, так і суннітами. І
ми прагнемо зробити все необхідне для примирення і взаєморозуміння, зокрема
спільно з урядом країни, допомогти йому на цьому важкому етапі знов об’єднати розділене
суспільство. Бо проблема саме в цьому: суспільство розділилося, воно є роздроблене
настільки, що більш не усвідомлює: "Попри всі відмінності, ми – один народ
зі спільною історією, де кожному знайдеться своє місце". І необхідно
відновити це усвідомлення. І ми прагнемо, саме через діалог з різними групами,
сприяти процесу відновлення, тому закликаємо вас, дорогі брати християни Іраку,
мати віру, бути терплячими і довіритися Богові, долучаючись до цього складного
процесу. Знайте, що я молюся за вас.
Текст інтерв’ю опублікований Sala
Stampa della Santa Sede, www.vatican.va
(Скорочений
переклад "КВ")
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар