ХЛІБ НАШ НАСУЩНИЙ ДАЙ НАМ СЬОГОДНІ

Четверте прохання Господньої молитви видається нам "найбільш людським" з усіх прохань: Господь, що скеровує наш погляд на найважливіше, на "єдино потрібне", все ж знає і про наші земні потреби і визнає їх.

Кажучи учням: "Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити" (Мт 6, 25), Він все-таки запрошує нас молитися про їжу, передаючи таким чином наші клопоти Богові. Хліб є "плодом землі та людської праці", але земля не приносить плоду, якщо не приймає згори сонця і дощу. Ця незалежна від нас взаємодія космічних сил протистоїть спокусі нашої гордості – самостійно і лише своїми власними силами давати собі життя. Така гордість чинить світ жорстоким і холодним. Вона в кінцевому підсумку нищить Землю; інакше не може бути, тому що ця гордість протистоїть тій істині, що ми, люди, є призначені для самозречення; що лише у відкритості перед Богом ми стаємо великими, вільними і самими собою. Ми маємо право просити, і ми повинні просити. Ми знаємо: якщо вже земні батьки своїм дітям, що в них просять, дають добро, то Бог не пошкодує для нас благ, які може дарувати лише Він (пор. Лк. 11,9-13).

Святий Кипріан у своєму викладі Господньої молитви звертає увагу на два важливі аспекти цього прохання. Як уже при поясненні слів "Отче наш" він підкреслював далекосяжне значення слова "наш", так і тут він стверджує, що йдеться про "наш" хліб. Тут також ми молимося в спільноті учнів, у спільноті дітей Божих, тож ніхто не може думати лише про себе самого. Звідси випливає наступний крок. Ми молимося про наш хліб – отже, і про хліб для іншого.

Хто має надлишок хліба, того покликано поділитися ним із ближнім. Святий Йоан Золотоустий, пояснюючи Перше послання до Коринтян, підкреслює, "що кожен шматок хліба якимось чином є шматком того хліба, що належить усім, хліба світу". Отець Кольвенбах додає: "Як можна при закликанні імені нашого Отця над Господнім столом та при святкуванні Господньої трапези взагалі себе звільняти від знання непорушної волі допомагати всім людям, своїм братам, отримати щоденний хліб? ". Проханням у формі множини Господь нам каже: "Дайте ви їм їсти" (Мр 6, 37).

Але прохання про хліб, про хліб саме лише на сьогодні, пробуджує і спогад про 40-річну мандрівку Ізраїля в пустелі, під час якої народ жив манною – хлібом, який Бог посилав із неба. Кожен міг збирати лише стільки, скільки було потрібно на цей день; лише шостого дня тижня було дозволено збирати дар на два дні, щоб так дотримуватися заповіді суботи (Вих. 16, 16-22). Громада учнів, яка кожного дня наново живе добротою Бога, оновлює досвід мандрівного Божого народу, що його і в пустелі живить Бог.

Так прохання про хліб лише на сьогодні відкриває перспективи, які перевищують горизонт щоденно необхідної поживи. Воно передбачає радикальне наслідування вузької спільноти учнів, яка відмовляється від володіння майном у цьому світі і долучається до шляху тих, хто "безчестя Христа вважав більшим багатством за скарби Єгипту" (Євр. 11, 26). З’являється есхатологічний горизонт – майбутній, що є важливіший і реальніший за теперішній.

Так ми торкаємося одного слова цього прохання, що в наших звиклих перекладах звучить просто: хліб наш "насущний" дай нам сьогодні. Досліджуючи етимологію і контекст слова ["насущний, щоденний"] , ми бачимо, що є на сьогодні два головні тлумачення. Одне каже, що слово означає "необхідний для буття, насущний [хліб]"; отже, тоді прохання мало б звучати так: "Дай нам сьогодні хліба насущного; хліба, необхідного нам для того, щоб жити". Інше тлумачення каже, що правильний переклад ось який: "Майбутній [хліб]" – на наступний день. Але прохання про отримання сьогодні хліба на завтра видається позбавленим сенсу, виходячи зі способу життя учнів. Вказівку на майбутнє можна було б радше зрозуміти, якщо б молилися про справді майбутній хліб: про справжню манну Божу. Тоді це було б есхатологічним проханням, проханням про дарування передчуття прийдешнього світу, проте, щоб Господь вже "сьогодні" дарував майбутній хліб, хліб нового світу – Себе Самого. Тоді прохання набуває есхатологічного значення. Деякі давні переклади звучать подібно, наприклад, Вульгата святого Єроніма перекладає це загадкове слово словом supersubstantialis – це вказує на нову, вищу "субстанцію", що її Господь нам дарує в святій Тайні як справжній хліб нашого життя.

Справді, Отці Церкви майже одностайно розуміли четверте прохання Господньої молитви як прохання про Євхаристію; в значенні євхаристійної молитви перед престолом молитва "Отче наш" міститься в тексті божественної Літургії. Це не означає, що усувається просте земне значення учнівського прохання, яке ми раніше з’ясували, як безпосереднє значення тексту. Отці мають на увазі різні виміри слова, що починається з прохання вбогих про хліб на цей день, але саме таким чином – споглядаючи Отця Небесного, що нас живить – нагадує про мандрівний Божий народ, що його живив сам Бог. На основі великої промови Ісуса про хліб, чудо з манною вказує християнам через них самих на новий світ, в якому Логос – вічне Слово Боже – стане нашим хлібом, поживою вічної весільної трапези.

Бенедикт XVI

Уривок з книжки "Ісус з Назарету" (цит. за вид. "Місіонер", 2009. – С. 163-167).

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/