Коли ми даруємо квіти, то намагаємося
дотримуватися правила: що більший букет – то краще. А ще існує приказка, що
діти – квіти життя. Хоча принцип великого букету тут не завжди спрацьовує.
Рідко знайдеш таку родину, яка б після другої, третьої, а іноді навіть першої
дитини наважилася б іще народжувати. Багатодітні сім’ї стають майже восьмим
дивом світу. А якщо згадати Україну років 100 тому… Що більше діточок бігає по
хаті, то щасливіша родина. Хто нарікав? Чому ж нині все так змінилося?
Нині далеко не кожна родина дозволяє собі цю "розкіш" – багато дітей. Проте залишилися ще ті, хто не боїться народжувати та
виховувати, хто, крім власних діточок, бере ще малят із дитячих будинків. Що ж
спонукає цих людей на таку справу серця? Щоби з’ясувати це та знайти відомості
про багатодітні родини, мені довелося провести певний час із родиною, яка має
достатньо сил, щоб виховувати п’ятьох діточок, не зневірюватися та йти життям із
усмішкою, знаючи, що діти – це найкраще, що може бути.
Отже, перед нами київська родина Волкових. Їх
семеро, і вони щасливі, бо мають одне одного. Їм є до кого звернутися, кому
подарувати усмішку, вони ніколи не сумують і не втрачають надії. Мати сімейства
– Світлана Михайлівна – поділилася зі мною своїми думками щодо родини. Вона
каже, що, насправді, жити великою сім’єю зараз непросто, настали доволі скрутні
часи, але вона не бачить причин для хвилювання, адже гуртом завжди легше. До
того ж завжди є віра та любов, які допомагають будь-якої миті. Треба вірити в сили,
подаровані Богом, а Він ніколи не омине тих, хто вирішив подарувати світові
нових людей. "Мені довелося пережити різні періоди за своє життя, але скажу відверто,
що зараз, коли в мене є п’ятеро моїх любих діточок, я – найщасливіша", – каже Світлана Михайлівна. І правда, головне – не зневіритися, не
опустити рук, коли тяжко. І тоді життя стає яскравішим. Сил вам не забракне,
треба тільки вірити. Батько – Ігор Степанович – дотримується такої ж думки. Він
надзвичайно любить своїх малюків та зазначає, що було б набагато важче, якби не
віра: "Ніхто нам не обіцяв, що буде легко. Ми знали, на що йдемо, коли
вирішили мати дітей, усе було свідомо. Проте зважувати своє рішення нам не
довелося. Ми з дружиною ні хвилини не сумнівалися в тому, що хочемо велику
родину. І мені здається, що в нас непогано виходить ростити дітей у любові,
мирі та злагоді. Дякувати Богу! Завдяки Його вірі в нашу сім’ю та нашим
молитвам, нам набагато легше дивитися в майбутнє".
Діти ще малі, проте кожен із них уже має
сформовану думку щодо великої родини. Наприклад, сімнадцятирічний Костя,
найстарший, радо допомагає батькам та невтомно повторює, що дуже любить своїх
молодших братів та сестер і вже не уявляє свого життя без них. П’ятнадцятирічна
Ліза також часто бере на себе, як старша з дівчат, роль матері. Та каже, що
коли виросте, хоче мати таку ж велику сім’ю, а може, навіть і більшу. Менші – Федір
(13 років), Марія (10 років) та Мартин (6 років) – також згодні зі старшими.
Вони й поготів не уявляють свого життя одне без одного. На питання: "Як краще жити: коли ти єдина дитина в сім’ї чи коли вас багато?" – усі п’ятеро проголосували за
велику родину. Костянтин каже, що це робить їх сильнішими та згуртованішими: "Нам і в суспільстві потім легше адаптовуватися, ніж тим, хто не мав
такого обсягу спілкування. До того ж у нас є вже неабиякий досвід у вихованні
дітей. Довелося раніше дорослішати, щоб допомагати батькам".
Я почула багато цікавого, неабияк надихнулася
та зробила висновок: щоб збудувати велику та міцну сім’ю, потрібні любов і
віра. Адже якщо жити з добрими почуттями в серці, з постійними сподіваннями на
краще, з палкою любов’ю та вдячністю Всевишньому, тоді життя дзвенітиме на
сотні голосів, і жодні труднощі не стануть щастю на заваді, і кожному стане
сил, і він повірить у себе. Щоб здобути прихильність Господа, треба вірити Йому
й не забувати про те, що нічого не дається без праці. І якщо Господь дав
можливість ростити багато діточок, Він вірить у цю родину, а отже, вона обов’язково
подолає всі складнощі. Не треба боятися, треба просто жити і любити.
Ірина ВИГОВСЬКА
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар