БОЖЕ ПРАВО

Канонічне законодавство у Церкві виражає захист правди. Тут, зокрема, на перше місце виходить восьма заповідь – "Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого" (Вих 20,16).

VIII заповідь забороняє перекручувати правду у стосунках з іншими. Цей моральний припис випливає з покликання святого народу стати свідком Бога, Який є Правдою і бажає Правди. Провини проти Восьмої Заповіді виражають – словами або вчинками – відмову від моральної чесності: вони є великою зрадою Бога і в цьому значенні порушують підвалини Союзу з Богом.

Жити у правді

Правда як чесність поведінки і людського слова називається ще правдомовністю, щирістю або відвертістю. Це чеснота, яка полягає в тому, щоб виявити себе правдивим у своїх учинках і говорити правду у своїх словах, остерігаючись дволичності, вдавання і лицемірства.

Св.Тома Аквінський в "Сумі теології" писав, що люди не могли б жити разом, якщо взаємно не вірили б, що вони виявляють одне одному правду". Чеснота правди справедливо віддає кожному те, що йому належиться. Правдомовність дотримується золотої середини між тим, що має бути висловлене, і таємницею, яку треба зберегти: вона передбачає чесність і розсудливість. По справедливості, цитуючи св.Тому, "справа честі кожної людини – це говорити іншій людині правду".

Учень Христа готовий жити у правді: "Коли ми кажемо, що маємо з Ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди" (1 Йн 1, 6).

Провини проти правди

Фальшиве свідчення і кривоприсяга, дані свідомо та добровільно, є важким гріхом. Висловлене публічно слово, що суперечить правді, набирає особливої ваги. Перед судом воно стає фальшивим свідченням (Пор. Прп 19, 9.). Висловлене під присягою, воно є кривоприсягою. Така поведінка стає причиною або засудження невинного, або оправдання винуватого, або збільшення покарання, яке накладається на обвинуваченого. Вона ускладнює виконання справедливості і слушність вироку, виданого суддями.

Пошанування доброго імені людини забороняє всякий вчинок і слово, які здатні заподіяти їм шкоду (пор. Кодекс канонічного права, кан. 220). Винний у:

– нерозважливому судженні, хто навіть мовчазно без достатніх на це підстав вірить у моральні вади ближнього;

– обмові, хто без об’єктивно важливої причини виявляє перед людьми, які цього не знають, вади та провини іншого (Пор. Сир. 21, 28.);

– наклепі, хто словами, які суперечать правді, шкодить доброму імені інших і дає нагоду до фальшивого осуду їх.

Щоб уникнути нерозважливого судження, кожен повинен намагатись давати якнайбільш доброзичливе пояснення думок, слів і вчинків свого ближнього, з любов’ю вияснювати суть його намірів та поправляти, якщо потрібно, з любов’ю (див. св.Ігнатій Лойола, Духовні вправи, 22).

Обмова та наклепи знищують добре ім’я і честь ближнього, на які кожен має природне право. Обмова та наклепи порушують чесноту справедливості і любові.

Треба засудити всілякі слова або поведінку, які через підлещування, підлабузництво або вислуговування підтримують й утверджують іншого у злих вчинках і фальшивості його поведінки. Підлещування є поважною провиною, якщо сприяє виникненню пороків або тяжких гріхів. Бажання прислужитися чи приязнь не виправдовують дволичності.

Брехня – слова або дії проти правди, щоб увести в оману – безпосередня провина проти правди. Перериваючи зв’язок людини з правдою і зі своїм ближнім, брехня порушує основний зв’язок людини та її слова з Господом.

Вага брехні вимірюється природою правди, яку вона спотворює, обставинами, наміром того, хто її чинить, і шкодою, якої зазнали ті, що стали її жертвами. Це смертельний гріх, якщо брехня серйозно нашкодила чеснотам справедливості і любові.

Пошанування правди

Братня любов вимагає в конкретних обставинах зважити, чи варто виявляти правду тому, хто її хоче знати. Добро і безпека ближнього, пошанування приватного життя, загальне добро є достатніми причинами для того, щоб замовчати те, що не повинно бути знаним, або для того, щоб обережно висловлюватись. Ніхто не зобов’язаний виявляти правду тому, хто не має права и знати (пор. Сир 27, 17; Прип. 25, 9-10).

…Таємниця святого Таїнства Примирення є святою і не може не бути виявлена за жодних обставин: "Таємниця сповіді є непорушною, і тому сповідник повинен пильно берегтись, щоб ні словом, ні знаком, ні жодним чином чи з будь-якої причини не зрадити каянника" (ККП, кан. 983).

Підготовлено за Катехизмом Католицької Церкви, 2464-2513

ФОТО:

Станца делла Сеньятура, Апостольскі Палаци, Ватикан

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/