Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

четвер, 25 жовтня 2012 р.

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ, АБО ПРО НОВУ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЮ ПОЛЬЩІ


Останнім часом у країнах із традиційною християнською культурою спостерігається тенденція відходу вірних, які прийняли Таїнства Хрещення та Миропомазання, від Церкви та релігійних практик. Цей процес помітний і в Польщі. На думку архієпископа митрополита Варшавського Казимира кардинала Нича, це означає, що "значна частина суспільства все ще потребує першої євангелізації", – пише він у своєму посланні до священиків Варшавської архідієцезії на Адвент 2011 р.



Оманливі цифри

За даними польського Центру дослідження суспільної думки (CBOS) від жовтня 2011 р., близько 95% поляків декларує свою приналежність до Католицької Церкви. Проте відмінність між автентичною християнською вірою та християнською культурою є дедалі помітнішою. Остання поволі стає замінником віри, зводячи її глибокий сенс до дешевих декорацій та символіки, яка більше не вказує на Христа і Церкву. Про це архієпископ Варшавський пише так: "Здається, ми занадто довго вважали, що Дім Церкви об’єднує 95% поляків, […] тим часом значна частина суспільства потребує першої євангелізації, як наголошують останні папи, – нової євангелізації". Далі в посланні він акцентує увагу на необхідності євангелізації там, де Церква присутня в особливий спосіб: у парафії та в школах.

Парафія – наш дім

Розважаючи над думкою про Церкву як про дім, кардинал Нич називає парафію домом, де, за словами бл. папи Йоана Павла ІІ, найбільш видимо виявляється вселенський вимір спільноти Церкви. "У затишку цього дому, – пише архієпископ, –  народжується і розвивається родина – парафіяльна спільнота, виховуються апостоли, здійснюється їхнє приготування до євангелізації". Це означає, що настоятель, опікуючись парафією, як батько родиною, використовує для створення родинної атмосфери всі наявні в душпастирському арсеналі засоби: Святу Месу, проповідь, зустрічі з батьками дітей, що готуються до Першого Причастя, з нагод, пов’язаних з уділенням Таїнств Хрещення та Подружжя; розмови в парафіяльній канцелярії чи під час відвідання сімей у Різдвяний період, а передусім під час сповіді. Важливою також є праця з літургійною службою, міністрантами, лекторами, хористами, парафіяльними спільнотами та парафіяльною радою. Усі вони, як у сім’ї, посідають у парафії-домі своє визначене місце й виконують відповідні обов’язки.

Лише самого душпастирства вже замало

"Наше покоління священників, здається, було ліпше підготовлене до душпастирської праці, натомість гірше – до євангелізації", – пише кардинал. Тобто, йдучи до школи, священики готові катехизувати, себто систематично викладати віровчення Церкви. Проте з аналізу результатів такої тактики випливає висновок, що "половина учнів потребує не стільки катехизи, скільки євангелізації від початків – молока, а не твердої їжі (пор. Євр 5, 12). Вони потребують таких дій і такої формації, які допоможуть їм пізнати Христа й пробудять автентичну віру в Нього, – віру, досі не знану". Тобто потребують керигми – першого проголошення Доброї Новини. Причому керигма має передувати катехизі, інакше остання не матиме сенсу. "Без урахування цього пропозиція катехитів розходиться з очікуваннями учнів, віддалених від Церкви", – зазначає архієпископ Варшавський.

Що ж робити?

"Усі ми повинні вчитися євангелізувати. Це вимагає вміння провадити індивідуальну розмову з людиною, що шукає віри, майстерності праці в малих групах та молодих спільнотах", – пише кардинал Нич. Висловлюючи щиру подяку священикам своєї дієцезії, він заохочує до невтомних старань, щоб парафія ставала домом, особливо зараз, коли багатьох людей позбавлено у власних сім’ях атмосфери піклування та любові. Водночас він застерігає проти замкненості парафії на самій собі й спонукає до піклування про бідних, самотніх, хворих, а також до молитви за тих, хто з якихось причин відійшов від родини Церкви. Наприкінці свого листа архієпископ Варшавський висловлює надію, що, стаючи справжньою родиною, парафіяльна спільнота уникне небезпеки стати "великим анонімним зібранням людей, які на загал абсолютно чужі одне одному", що загрожує насамперед мешканцям великих міст.

Вікторія СЕМЕНОВА


"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com



Немає коментарів:

Дописати коментар