Єпископ кожної дієцезії має обов’язок керувати довіреною
йому частиною Божого народу. Це керування владика здійснює, отримавши всю
законодавчу, виконавчу та судову владу в своєї дієцезії. У виконанні даної
влади він користується допомогою осіб та інституцій, встановлених та дозволених
канонічним правом. Відповідно, єпископський суд допомагає ординарію виконувати
судову владу. Це складова частина завдання керувати, яку Церква отримала з
Божого встановлення. Тому в Церкві існує інститут судів.
Суд має вирішувати всі спірні процеси. Його владі
підлягають справи про ствердження недійсності укладеного подружжя, справи про
сепарацію в подружжі, справи щодо диспенсації від укладеного та не доповненого
подружжя, а також процеси, що стосуються припущеної смерті одного з подругів. Трибунал
також розглядає справи про ствердження недійсності священицьких свячень,
процедури в разі адміністративних рекурсів, усунення чи переміщення настоятеля;
провадить карні процеси.
Права та обов’язки
Кожна вірна людина є суб’єктом прав та обов’язків, що їй належать
та зобов’язують її з моменту входження в велику християнську родину. В
Католицькій Церкві вірні підлягають нормам Кодексу Канонічного Права, якщо
належать до латинського обряду, або Кодексу Канонів Східних Церков, якщо були
прийняті в одну з них.
Канон 11 ККП також нормує суб’єктність осіб, які були
охрещені в некатолицькій спільноті, однак прийняті пізніше до повної єдності з Католицькою
Церквою. Це правило віддзеркалює зміну в ставленні церковного законодавства до
охрещених некатоликів. Оскільки Кодекс Канонічного Права 1917 року [попередній
Кодекс, який замінив новий Кодекс 1985 р. – Прим.ред.]
передбачав, що Католицька Церква поширює свою владу стосовно всіх охрещених,
нормам канонічного права підлягали й ті християни, які не були охрещені в
Католицькій Церкві. ІІ Ватиканський Собор у Декреті про екуменізм Unitatis redintegratio (див. п.16)
визнав автономію церковного законодавства некатолицьких Східних Церков. Як
наслідок, вірні, які були охрещені поза Католицькою Церквою підлягають саме
тому законодавству, яке проголошується церковною владою з відповідною
компетенцію.
Судові справи,
компетенція суду та судді
Правні відносини в Церкві можуть опинитися під загрозою,
можуть бути порушені чи занедбані. Як наслідок, вони потребують захисту,
відновлення та покарання винних. В здійсненні цього завдання Церква є незалежна
від цивільної влади і користується нормами відповідного церковного законодавства.
Саме ці норми регулюють діяльність церковного суду в духовних справах, а також
і тих, що з ними пов’язані. Йдеться тут про все, що стосується віри і моралі,
таїнств і сакраменталій [церковних обрядів. – Прим.ред.], Божого
культу, церковних посад, урочистостей, обов’язків духовних та богопосвячених
осіб, церковного майна тощо. Підлягають компетенції церковного трибуналу всі випадки
порушення церковних постанов, а також ті ситуації, де, внаслідок скоєння гріхів,
існує потреба встановити провину з накладанням покарання.
Церковні трибунали (суди), що існують, позиціонуються
залежно від ієрархічних стосунків між собою. Іншими словами, вони бувають
дієцезіальні (єпархіальні), митрополичі або такі, що представляють Апостольську
Столицю. Дієцезіальні трибунали є зазвичай судами першої інстанції, митрополичі
– другої. Трибунал Апостольської столиці є у випадку Римської Роти апеляційним
для суду першої чи другої інстанції або вищим ревізійним судом (таким є
Апостольська Сигнатура).
Вимір діяльності трибуналів обмежується їхніми компетенціями
(див. ККП 1404-1416). Позивач або той, хто звертається до трибуналу, має
звернутися до суду першої інстанції відповідача (того, на кого він
позивається). Правило це спрацьовує на підставі постійного або тимчасового проживання
відповідної сторони та регулюється чинним Кодексом у новий спосіб: згідно з
церковним правом, для набуття тимчасового місця проживання достатньо перебувати
у певній місцевості, маючи намір залишатися там принаймні на три місяці (кан.
102 §2). Про поняття постійного і тимчасового місця проживання йдеться в кан.
100-106.
Структура суду
Трибунал першої інстанції, згідно з приписами права, має
бути встановлений єпископом-ординарієм на теренах його дієцезії на постійній
основі. До складу трибуналу входить насамперед судовий вікарій або офіціал, який може мати помічника або віце-офіціала, а також – інших суддів. Всі вони мають бути священиками
з чистою репутацією, докторами або принаймні посідати наукову ступень
ліцензіату [тобто магістра з ліцензією на викладання. – Прим.ред.] канонічного права. Встановлюються вони на обмежений час
(зазвичай п’ять років) та не усуваються без поважної та передбаченої правом
причини.
Для спірних процесів, коли під загрозою спільне добро, а
також для карних справ, право вимагає встановлення речника справедливості, який забезпечує спільне добро. В справах,
де йдеться про ствердження недійсності укладеного подружжя або визнання його не
доповненим (шляхом отримання диспенсації, тобто дозволу від Апостольскої
Столиці), мусить бути встановлений захисник
подружнього вузла. Він, зі свого боку, представлятиме все, що може бути
враховане для ствердження дійсності укладеного подружжя та протидіє його
розв’язанню. Як речника справедливості, так і захисника подружнього вузла
номінує дієцезіальний єпископ. В кожному процесі має брати участь нотаріус. Акти без його підпису є
недійсні.
Право вимагає встановлення трьохособового складу суду під
час розгляду справ про дійсність священицьких свячень або подружнього вузла та в
карних справах, де йдеться про злочини, що можуть спричинити позбавлення
духовного сану або проголошення екскомуніки (відлучення від Церкви) (кан.1425).
Процес може тривати в суді першої інстанції близько року та завершується
вироком. Сторони, задіяні в процесі, можуть скористатися протягом п’ятнадцяти
робочих днів правом апеляції до трибуналу другої інстанції (кан. 1438, н.1;
кан. 1440; 1443-1445).
Недійсність
укладеного подружжя
Найчастіше церковні суди першої інстанції розглядають справи
про ствердження недійсності укладеного подружжя. Католицька Церква не визнає
розлучень, визнаючи нерозривність укладеного перед Богом шлюбу.
Натомість в некатолицьких Східних Церквах існує толерантне
ставлення до розлучень заради можливості наступних зв’язків. Інколи воно і в
католиків, несвідомих своєї віри, формує думку про можливість так званого "розвінчання".
Розлучення, надане цивільним судом, також нібито спричиняє
ймовірність такого вироку в церковному суді. Але ті, які взяли церковний шлюб
та розлучилися цивільно, для Католицької Церкви залишаються зв’язаними
таїнством подружжя (йдеться також про некатоликів). Лише властивий церковний
трибунал може ствердити, що конкретний шлюб був укладений недійсно, коли
визнається, що подружній зв’язок взагалі не заіснував, тобто його не було від самого початку.
Найголовніше в процесі ствердження недійсності подружжя –
це подання та підтвердження існування причини, що від початку спричинила цю недійсність.
Вона походить з існуючих та не усунених перед укладенням шлюбу подружніх
перешкод [абсолютних, тобто таких, що роблять його недійсним], недоліків
подружньої згоди та недотримання канонічної форми укладення подружжя.
Перша допомога –
парафіяльний душпастир
Часто першими про ймовірну недійсність подружжя дізнаються
священики, яким право довіряє опіку над спільнотою християн. Вони повинні
скористатися всіма доступними їм знаннями і душпастирським досвідом в такій
справі. Перед тим, як скеровувати зацікавлених осіб безпосередньо до суду,
потрібно докласти всіх зусиль для можливого збереження шлюбу, якщо подружнє
життя конкретних осіб триває в згоді й добрій вірі (йдеться про зцілення
подружжя в корені, коли існуючу перешкоду можна усунути).
Коли, натомість, подружня спільнота вже зруйнована та
подальше співжиття сторін неможливе, душпастир повинен допомогти принаймні одній
зі сторін внести позовну скаргу до властивого трибуналу з наміром ствердити
недійсність такого подружжя. Процедуру подання скарги вміщує Кодекс канонічного
права.
Позовна скарга та
перебіг процесу
В позивній скарзі треба докладно описати причину, задля
якої позивач просить ствердити недійсність укладеного подружжя. Там також треба
висвітлити опис подій перед укладенням шлюбу, за час його тривання та після
його розірвання. Позовна скарга повинна містити докладні адреси позивача,
відповідача, а також трьох-чотирьох свідків, яким відома причина невдалого
подружжя. До неї слід додати також свідоцтво про укладення шлюбу разом із
метриками хрещення обох сторін, копією світського вироку розлучення чи сепарації
та документом, що свідчить про можливе лікування хвороби [зокрема, психічної] однієї
зі сторін. Така позовна скарга дає право позивачу започаткувати процес про
ствердження недійсності за умови прийняття її суддею (кан. 1505-1506) та
отримати в разі завершення процесу вирок, що підтверджує чи не підтверджує
недійсність укладеного шлюбу на підставі поданої в скарзі причини.
Сторона, яка відчуває себе скривдженою вироком, а також
речник справедливості та захисник подружнього вузлу мають право апеляції від
вироку до вищого судді (кан. 1628-1630).
***
Насамкінець хочу ще раз нагадати, що всі дії церковного
суду мають бути спрямовані на відкриття об’єктивної правди, що пов’язано з
осягненням кінцевої мети Церкви –
спасіння душ вірних. Саме тому церковне процесуальне законодавство чітко та
суворо окреслює всі обов’язки суддів, сторін та задіяних осіб в різних ступенях
процесу, запобігаючи, таким чином, будь-яке їхнє занедбання і, в разі
верифікації такого факту, спричиняє недійсність вироку та повертає процес до
початку.
Отець Ігор ОЛЬХОВСЬКИЙ, віце-офіціал Києво-Житомирської
дієцезії РКЦ
Матеріал написано на підставі ККП за інтерпретацією о.Петра
М. Гайди (Prawo małżeńskie Kościola
Katolickiego, видавництво Biblos,
Tarnów 2002), та о.Едварда Пшекопа (Przеwodnik Duszpasterski według Kodeksu Jana Pawła II, Wzdyial Duszpasterski,
Olsztyn, 1990)
Резиденція Римської Роти – палац Канчеляріа у Римі
"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні обов'язкове активне
гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар