Селище, що на його місці стоїть сучасний Хуст,
колись розташувалося на берегах річок Хустець, Ріки і Тиси, неподалік від того
місця, де Хустець та Ріка впадають у Тису. Вперше воно згадується у писемних
джерелах 1329 року. А на вершині пагорба, що височіє над містом, можна побачити
руїни давнього хустського замку, де, ймовірно, стояв також і римо-католицький храм
– один з перших на теренах сучасної України…
Свого часу Хуст був центром Марамуреського
королівського маєтку. У Середньовіччі тут мешкали угорці та саксонці. Тоді це затишне
місто над Тисою мало велике значення, зокрема тому, що 1329 року король Роберт
надав йому вагомі привілеї. Хоч писемні джерела вперше згадують хустську
парафію тільки у XIV ст., дуже ймовірно, що вона існувала вже задовго до того,
адже ще 1091 року, для захисту марамуреських солерудників, угорський король св.Василь
(Szent László) збудував хустський
замок, в якому, як припускають історики, був зведений і храм.
Парафіяльна церква св.Єлизавети скоріш за все
була збудована саксонськими поселенцями у ХІІІ ст., а сучасної форми набула у
XV ст. Король Матяш 1459 року дарував храму великі земельні володіння. У 1540-ті
роки у Хусті служили черниці, а також францисканські ченці, які робили сильний
опір вченню Лютера. Але марно, бо 1524 року настоятель релігійної громади усю
свою паству перевів до реформатів. До їхніх рук також потрапив і храм.
Католицькі метричні записи були відновлені
тільки 1720 року. А римо-католицька парафія коронного міста воскресла лише 1765
року, а доти про вірників дбали парафіяльні вікарії хустського замку.
Замок згорів 3 липня 1766 року: в нього
влучила блискавка. Спустошення довершив вибух гарматного пороху. Як диво
згадують той факт, що капітан замку Феліціан Шольц, рятуючи освячені речі
каплиці, без жодної подряпини спустився по найстрімкішому схилу кріпосної гори.
За наказом Йосифа ІІ замок був покинутий.
1785 року тут оселилася значна кількість
німецькомовних вірних. Хустські німці до 1848 року утворювали окрему спільноту,
мали власного старосту і майже всі мешкали на так званій "німецькій"
вулиці.
Католицькі вірники зробили чимало спроб
повернути старий храм, аж поки указом Йосифа ІІ не було покладено цьому край.
10 серпня 1799 року був закладений перший камінь у фундамент теперішнього
храму. 1824 року церкві був дарований вівтарний образ із зображенням її
покровителя та встановлений бічний вівтар Святого Хреста.
Після 1945 року Церкву позбавили права
власності на цю будівлю. За користування нею почали стягувати великі податки.
Того ж року були знищені церковний архів та безцінні історичні записи, було
заборонено використовувати дзвони.
Церковні дзвони знову почали лунати тільки на
Різдво 1988 року. Годинниковий механізм, що дає їм рух, чекав на свій час
більше 40 років… Після 1989 року храм знову став власністю церковної громади.
Орган, музичне "серце" святині, був виготовлений
братами Рігерами 1904 року, а 1993 року його реставрували. Сьогоднішні хустські
парафіяни добре знають голос цього раритетного інструмента, що вже друге
сторіччя служить на Божу славу. Місцеві вірні моляться угорською та українською
мовами. Особливо відзначається тут рух "Віра і Світло", вівтарна
дружина, хор… Парафія св.Анни росте і розвивається, не лише зберігаючи свою
прадавню історію, а й ретельно та з радістю створюючи нову.
Надіслав о.Олександр СУЛІНЧАК
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар