З катехиз Святішого Отця, проголошених ним 2010
р. під час перебування у літній папській резиденції в Кастель Гандольфо
Ось уже й літо у розповні, принаймні, в північній
півкулі. Це час, коли закриваються школи і розпочинається більшість відпусток. Пастирська
активність у парафіях також зменшується, і я теж призупинив аудієнції на певний
період. Отже, це сприятливий час для того, щоб поставити на перше місце те, що
справді є найважливішим в житті – йдеться про слухання Слова Божого. Про це нам
нагадує також Євангеліє знаменитим епізодом відвідин Ісусом дому Марти і Марії,
про яке розповідає святий Лука (10,38-42).
Марта і Марія – дві сестри; у них є також брат,
Лазар, який, втім, у цьому епізоді не з’являється. Ісус проходив їхнім селищем
і, – як каже текст, – Марта прийняла Його у своїй хаті (пор. 10,38). Ця деталь дає
зрозуміти, що з двох сестер Марта була старша і господарювала. Насправді, після
того, як Ісус увійшов до хати, Марія сідає біля Його ніг і слухає Його, тоді як
Марта вся клопочеться, прагнучи гідно прийняти особливого Гостя. Уся ця сцена так
і стоїть перед очима: одна сестра метушиться, вся у клопотах, а інша сидить, заворожена
присутністю Господа та Його словами. Трохи згодом Марта, явно скривджена, не витримує
і протестує, навіть вважає, що має право критикувати Ісуса: "Господи, чи
тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені
допомогла". Марта, здається, прагне просто-таки повчати Вчителя! Ісус же, навпаки,
дуже спокійно відповідає: "Марто, Марто, – і те, що ім’я повторюється
двічі, свідчить про Його прихильність до неї, – ти побиваєшся і клопочешся про
багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від
неї" (10,41-42). Слово Христа є кристальне й зрозуміле: жодного презирства
до активного життя, а надто до щедрої гостинності; але чіткий акцент на тому
справді необхідному: треба слухати Слово Боже; і Господь у той момент – там; Він
присутній в особі Ісуса! Все інше минеться, ми втратимо все, але Слово Боже є вічне
і надає сенс нашим повсякденним учинкам.
Дорогі друзі, як я й казав, ця євангельська історія,
як жодна інша є співзвучна часу відпусток, оскільки нагадує про те, що насправді
людина повинна трудитися, клопотатися домашніми й професійними справами, але перш
за все людина потребує Бога, Який є Любов’ю і Істиною. Без любові навіть найважливіші
дії втрачають цінність і не приносять радості. Без глибокого сенсу вся наша діяльність
зводиться до безплідної і безладної активної метушні. А хто дає нам Любов і Істину,
як не Ісус Христос? А тому давайте навчимося допомагати один одному співпрацювати,
і перш за все – обирати разом те, що є насправді цінним, і саме це завжди буде найкращим
благом для нас.
18 липня 2010 р.
***
Ось вже декілька днів, – і ви це знаєте, – як я
залишив Рим задля літнього перебування у Кастель Гандольфо. Дякую Господу, що Він
дав мені скористатися цією нагодою для відпочинку. Дорогим мешканцям цього прекрасного
містечка, куди я завжди із задоволенням повертаюся, шлю мої сердечні вітання. Євангеліє
цієї неділі починається з питання, що його ставить Ісусу якийсь законник: "Учителю,
що мені робити, щоб вічне життя осягнути?" (Лк 10,25). Знаючи цього
законника як знавця Священного Писання, Господь пропонує йому самому дати відповідь.
І справді, законник чудово впорався з цим завданням, цитуючи дві головні заповіді:
полюбити Бога всім серцем, усією душею, всією силою і всією думкою, а
ближнього, як себе самого. Потім, прагнучи виправдатися, законник питає: "А
хто мій ближній?" (Лк 10, 29). Цього разу Ісус відповідає знаменитою притчею
про "Доброго самарянина" (пор. Лк 10, 30-37), вказавши, що це ми маємо
стати "ближніми" будь-кому, хто потребує допомоги.
Ця євангельська розповідь пропонує "критерій
міри", тобто, тут ми бачимо вимогу проявляти любов "до тих, які потребують,
хоч би ким вони були, навіть якщо зустрічаємось із ними випадково (пор. Лк 10,31)"
(Енцикліка Deus caritas est, 25). Разом
із безперечною універсальністю заповіді любові, в ній міститься ще й специфічно
церковна вимога, – а саме, що в самій Церкві, "як і в родині, жоден її член
не повинен страждати від злиднів" (там само). Християнська програма, програма
Ісуса – це "серце, яке бачить", де любов є потрібна, і діє згідно з цим
(пор. там само, 31).
Тож довіримо Діві Марії наш шлях віри і особливо
– цей час відпусток, щоб наші серця ніколи не випускали з уваги Слово Боже і братів,
які переживають труднощі.
11 липня 2010 р.
Бенедикт XVI
Апостольський Палац, Кастель Гандольфо
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар