Під час літнього відпочинку запрошуємо вас до
Клюні, що у Франції – туди, де колись було славетне абатство монахів, які жили
згідно з Уставом св.Бенедикта. Нині воно вже не існує. А засноване було 910 року
і стало материнським Домом конгрегації Клюні.
Спочатку це було малесеньке абатство,
призначене засновником для всього лиш 12 братів. А вже 948 року налічувалося
134 монастирі цієї конгрегації, 1100 року було 1450 Домів і 50 000 братів.
Герцог Аквітанії Гійом Благочестивий надав монастирю Клюні привілей, який
звільняв монахів від усіх майбутніх зобов’язань перед правителем та його
родиною. Абатство було підпорядковане безпосередньо Папі.
Історія цього місця та його монахів є вельми
цікава, але варто підкреслити, що життя цього монастиря було зосереджене на
літургійному культі Христа "так, ніби тут щодня – Пасха". То був
осередок теологічної думки й літературної та художньої творчості. Там виникло
чимало молитовних текстів, які пізніше розходилися в рукописах. Літургія була
розлога, зі значною кількістю співів та процесій. Однак, окрім цього, монахам
вистачало часу читати, писати, копіювати ("перебілювати") рукописи.
Через те, що кількість монахів постійно зростала, будувалися й перебудовувалися
монастир і головний храм, який уже як Клюні-ІІІ досяг велетенських розмірів.
Була то величезна споруда на п’ять нефів; бічні каплиці променеподібно оточували
центральну частину. Деякі елементи архітектури цього храму вже виявляють ознаки
готичного стилю. Розмір його можна уявити, виходячи з того, що збереглося: одне
крило трансепту (поперечний неф, "розширене місце" перед вівтарною
частиною) і залишки будівлі з вежею. Повна довжина храму досягала 190 м , ширина корпусу – 40 м . Інтер’єр храму був
пребагатий: збереглося кілька капітелей (горішніх частин колон) із ліпниною,
зокрема, художнє втілення музичних тонів григоріанського хоралу у фігури, які є
шедеврами романської скульптури.
З Клюні походив щонайменше один Папа – Урбан
ІІ. Двоє інших, Григорій VII і Пасхалій ІІ, належали до конгрегації Клюні.
Серед найбільш уславлених абатів цього монастиря – Бернон (919-927), св.Одон
(927-942), Майоль (964-994), св.Оділон (994-1049), св.Гуго (1049-1109), П’єр
Високоповажний (1122-1156). У ХІІ столітті абатство Клюні поволі стало втрачати
своє значення через розвиток діяльності нових чернечих згромаджень –
цистерціанців і регулярних каноніків. А 1562 року монастир був сплюндрований
гугенотами. Під час Французької революції, 1790 року, абатство закрили, а 1811
року монастир і храм майже повністю розібрали на каміння.
Маріуш ВОЗНЯК
ОР
ФОТО:
Абатство Клюні було найбільшим монастирем,
який коли-небудь поставав у Західній Європі.
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар