І справді, чому? Якщо існує Бог, то як Він
дивиться на всі ці злочини, що відбуваються у світі? Багато людей запитують
себе про це і намагаються знайти відповідь. Мислителі, філософи, теологи,
митці, письменники, правдошукачі різних рас, культур, релігій і народів упродовж
сторіч ставили це питання, актуальне і сьогодні. І від відповіді часто залежить
те, який шлях, який стиль життя ми оберемо тут, у нашій земній мандрівці, і до
якої пристані прибудемо у Вічності.
І все ж таки, звідки взялося зло, яке є його
коріння? Може, шукаючи історичні першопричини зла, ми знайдемо відповідь на
поставлене питання? Що ж, спробуймо...
Для цього звернімося до Божого об’явлення,
записаного на сторінках Святого Письма. В Книзі Буття читаємо про гріхопадіння
людини (Адама і Єви), де йдеться про первородний гріх, який вони вчинили в Раю,
переступаючи Божу заповідь. Цей первородний гріх завдав шкоди людській природі,
а отже перейшов на всіх людей, які походять від Адама і Єви, прабатьків
людського роду. Не треба обмежувати вчинок Адама і Єви самим споживанням плодів
із забороненого дерева, бо це був би тільки акт непослуху. Бог наділив наших
прародичів численними дарами і благодатями, міцним здоров’ям, проникливим
розумом, подарував їм цілий сотворений світ і поставив їх провідниками всіх
сотворінь, що населяли планету. Отже, сталося щось набагато більше.
Добровільно і свідомо
Святе Письмо ясно стверджує, що наші прабатьки
отримали наказ від Бога: "Можете їсти з усякого дерева в саді, але з
дерева пізнання добра і зла не їстимете, бо того самого дня, коли з’їси з
нього, смертю помреш" (див. Бут 2, 16-17). Наші прабатьки добровільно і
свідомо переступили Божий закон і тяжко згрішили (ця догма була проголошена
Тридентським Собором (5-та сесія, кан.
1; ДБ, 788). Зведена дияволом, Єва "взяла з дерева плід і скуштувала і
дала чоловікові, щоби з нею теж скуштував" (Бут 3, 6). Цей акт можна
трактувати не лише як непослух, але як бунт проти Бога Творця. Сталася спроба
людини від’єднатися від Джерела життя і всякого добра, яким є Бог, і
проголосити саму себе підставою свого існування, таким собі
"міні-богом". Це – найвища форма людської невдячності Богові Творцю.
Це масштабна катастрофа, яка змінила хід історії всього людства. Це постійна
спроба людини побудувати на землі свій благоустрій (читай – рай), спираючись на
сотворені речі, без Бога – і це постійне фіаско, якого людина зазнає у цих
намаганнях. Втрата Божої благодаті і синівства, втрата надприродних дарів – це
далеко не повний перелік наслідків. Коли люди жили в стані невинності, їхні
думки, бажання і діяльність спонтанно зверталися до Бога, а коли вони згрішили,
то самолюбство стало осередком їхнього життя. Позбавлений Божої благодаті Адам,
який мав бути паном світу, "стягнув на себе незчисленні лиха", як це
каже Св.Григорій Ниський у творі "Проти Євломія".
Отже, ми впритул підійшли до питання зла і
різних форм його прояву на землі. Надприродні дари, тобто незалежність від
пожадливості, безсмертя та почуття щастя, були пов’язані із освячувальною
благодаттю і були втрачені разом із нею. Брами зла і страждання були відкриті,
бо "смерть увійшла в світ через одного чоловіка" ( див. Рим 5, 12).
Святий Йоан Золотоустий каже, що Адам згрішив самолюбством, бо "бажав
більшого знання і щастя, а в результаті знеславив себе і потрапив в невимовне
нещастя, бо не тільки не зрівнявся з Богом, але потрапив під владу смерті"
(див. "Про Йоана 7-ма гомілія"). Гріх Адама розбурхав пристрасті в
людях, а пристрасті, своєю чергою, ускладнюють людям боротьбу за досконалість і
святість. Церковна Традиція свідчить, що все людство є грішне, бо Адам передав
усім людям свій гріх. Церква є свідома, що навіть малі діти мають первородний
гріх, тому їм уділяється Тайна Хрещення, сенс якої втрачався би, якщо б у душах
малих дітей не було первородного гріха. Отже, з усього сказаного вище бачимо,
що людина є відповідальною за все зло і безлад, який діється у світі.
А що ж зі змієм?
Якщо уважно вчитатися в текст Книги Буття, то на
арені гріхопадіння людини бачимо ще одну дійову особу. Це змій, який виступає
як спокусник, як той, хто схиляє людину до бунту проти Бога, отже він перший
був заражений "вірусом" гріха. Як це сталося? Церковна Традиція каже,
що дияволи – це злі, грішні, збунтовані ангели. Ніхто не знає, якого гріха вони
допустилися, коли Бог загадав їм іспит. Святі Отці Церкви думають, що вони
згрішили гордістю, і тому відмовилися слухати Бога. Саме гордість була причиною
їхнього падіння й вічного прокляття. Отже, дияволи – це ангели, закам’янілі у гріху,
тобто їхнє становище вже незмінне. Св.Василій Великий каже: "Вони
(дияволи) були сотворені і наділені свобідною волею, тому мали свободу і спроможність
залишитися з Богом або віддалитися від Нього" (див. "Про Ісаю"
XIV, 278). Отже, є ще одна особа, відповідальна за зло і за безлад у світі, – і
це є грішний ангел. Він перший ступив на стежку гріха. І, як бачимо, причина
гріхопадіння є прихована у свободі сотворіння. Як ангел, так і людина були
наділені свобідною волею, і тому обоє мали свободу і спроможність залишитися з
Богом або віддалитися від Нього. Отже, не Бог є винен у тому, що існує зло, а
свобідне створіння (особа) несе відповідальність за це.
Св.апостол Петро зазначає, що "Бог не
пощадив ангелів, які згрішили, але вкинуто їх до пекла і передано до темної
безодні, щоб держати на суд" (2 Пт 2, 4). До дня Страшного Суду вони (або
деякі з них) мають від Бога певний дозвіл блукати світом і спокушати людей.
Св.Павло згадує, що "нам треба боротися не проти тіла й крові, але проти
правителів цього світа темряви, проти злобних духів у піднебесних
просторах" (Еф 6, 12).
Тайна свободи
Нерідко виникає ще одне питання: чому Бог не
зупинив свої творіння перед гріхопадінням або не знищив тих, які згрішили, і не
створив нових? Адже здається, що таким чином ця масштабна катастрофа була б унеможливлена,
була би перервана естафета зла на землі... На перший погляд це логічне питання –
але це є лише наша, земна і обмежена логіка. В Бога є інша логіка і інші
методи, інша поведінка, ніж у нас. Що Бог створює, те він не знищує і, шануючи
свободу сотворіння, дозволяє йому існувати, навіть якщо сотворіння відкидає
самого Творця. Наш Бог є Всезнавець, немає того, щоб було би приховане від
Нього. Лише Він у своїй премудрості знає всю глибину і таємницю зла як такого.
Господь, Владика неба і землі, часто використовує випробування, спокуси,
терпіння і страждання для загартування благочестя християнина, для
кристалізації його душі. Як точильний камінь в руках вправного майстра надає
коштовному каменю краси й симетрії, так страждання християнина, з покорою
прийняті з рук Господніх, стають засобом освячення його душі і здобуття
численних заслуг. В такий спосіб здійснюється правда Святого Письма, що
праведнику все співдіє на добро. В такій вселенській системі Божого Провидіння
навіть лукаві задуми сатани не існують поза всевидющим Божим оком. З іншого
боку, маємо запевнення про те, "що око не бачило і вухо не чуло, те
приготував Бог тим, які люблять Його" (див. 1 Кор 2, 9). Тобто у системі
Божої справедливості все збалансовано і врівноважено. Нічого з того, що відбувається,
не є поза Божою увагою. І це для нас, християн, є дуже важливим фактом, адже
позбавляє нас панічного страху перед злом, вселяє віру, підтримує надію серед
неспокійних хвиль нашого земного життя.
Отець Тарас КОСТИК
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар