Зараз про величну
історію цього замку нагадують хіба що древні руїни. Проте, саме цей мальовничий
куточок Закарпаття протягом півтора століття слугував найсхіднішим в Європі
прихистком лицарів Храму – тамплієрів.
Донині збереглися
тільки стіни замкової башти, що, втім, не зменшує інтересу істориків та
архітекторів до цього об’єкту, адже це єдиний в Україні приклад чистого
романського стилю, без пізніших нашарувань.
Посилаючись на
результати археологічних розкопок, проведених на території смт. Середнє,
історики стверджують, що башта виконувала функції донжону – башти останньої
оборони і входила у цілісний комплекс оборонних будівель. Сам замок збудували
тамплієри ще у ХІІ ст., коли їм довірили торгівлю солотвинською сіллю, для
охорони торгового шляху в Європу, що простягався обабіч.
Та не лише про
економічний розвиток краю дбали брати. Їхнім обов’язком був також захист
місцевого населення. Коли 1312 р. папа Климент V розпустив орден лицарів Храму,
всі володіння тамплієрів перейшли у власність ордену госпітальєрів або ж
мальтійців. Госпітальєри були створені як орден, який підтримував пілігримів,
що перебували на прощі до єрусалимського храму. Вони дбали про захист та побут
паломників, забезпечували подорожніх житлом, їжею та медичною допомогою. Згодом
їхня діяльність вийшла поза межі Святої Землі, і в місцях свого осідку на
території Європи мальтійці провадили соціальне служіння. Так, і перебуваючи на
Закарпатті, вони організовують лазарет, де надавали допомогу не тільки лицарям
ордену, а й мешканцям навколишніх поселень.
На зміну
госпітальєрам у середнянський замок вселяється інший монарший орден – пауліни.
Але, ув’язавшись у сутичку за угорську корону, вони втрачають цей осідок.
Протягом ХІV-ХV ст. за середянський замок змагаються дві гілки угорських
вельмож: Другети і Палочі. Коли гине останній із роду Палочі – переможців в
цьому змаганні, то 1526 р. ці території відходять іншому шляхетному роду Добо.
Нові власники дбають про розвиток місцини, і під їхнім правлінням в Середньому
розвивається виноградарство та виноробство.
Свою славетну
історію замок завершує 1711 р., коли після численних війн та руйнувань, понівечена
будівля перейшла у володіння Габсбургів. З цього часу замок більше не
відновлювався, що не можна сказати про саму місцевість. На щастя, навіть під
час радянської окупації, в Середньому постійно діяв римо-католицький храм св.
Луки. А 1987 р., стараннями брата Казимира Жарковського та всієї громади,
церкві повертають її колишні володіння. 1995 р. при парафії св. Луки засновано
Чернечий Дім Ордену Менших Братів. Брати францисканці дбають не тільки про
духовне збагачення спільноти, а й несуть соціальне служіння. У Середньому брати
відкрили пекарню та звели нову будівлю монастиря. У парафіяльному служінні
братам допомагають сестри Словацької Провінції Згромадження Ісуса. В Ужгороді
сестри цього згромадження піклуються про дітей вулиці та дітей-сиріт, надаючи
їм тимчасове житло, та дбають про їхню соціальну адаптацію.
Теперішні
брати і сестри стали не тільки спадкоємцями територій славетних монаших
орденів, а й послідовниками тих добрих починань, які зараз успішно втілюються
як у парафії в Середньому, так і в соціальних центрах області.
Меланія
ШЕВЧЕНКО
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар