В давній подорожі мені судилося завітати до
Флоренції. "Лише година!" – страждав я тоді, блукаючи вулицями,
торкаючись старовинних стін. А якби часу було більше, напевне дістав би
"синдром Стендаля" – так лікарі називають стан запаморочення від
захвату мистецтвом.
Флоренція… Джерело найвищого натхнення, найбільших
мистецьких досягнень, майстерня неперевершених живописців.
Якщо б мені ще випав час у Флоренції, я завітав
би до домініканського монастиря Сан-Марко. В XV ст. там мешкав брат Анжеліко.
Уникаючи "багатих" кольорів, коштовного синього й позолоти, митець
рідкісного таланту створив досконалі образи надзвичайної краси, зокрема образи
Пресвятої Діви.
У тому ж XV ст. у Сан Марко жив (кажуть,
навіть у тій самій келії, що й фра Анжеліко) інший відомий домініканець –
Джироламо Савонарола, ревний борець проти аморального способу життя городян.
Проповіді Савонароли, його щира віра й неординарна особистість справили на всіх
глибоке враження. Церкви повнилися людом, флорентійці постили й сповідалися, багатії
відмовлялися від розкошу, коштовності роздавали бідноті. Близько 10 років
Савонарола керував містом та сприяв цілій низці заходів на захист нужденних. Він
зорганізував 1497 р. площі Синьйорії "вогнище марноти", де спалили
все, "пов’язане з моральним падінням": розкішний одяг, дзеркала,
косметику, карти та шахи, ба навіть музичні інструменти. Діяльність Джироламо
Савонароли мала сумний та неоднозначний фінал… Проте, роздуми про таких різних
ченців Сан Марко спонукають мене шукати внутрішньої краси городян.
А ще на годинку я забіг би також до Дитячого
Притулку.
Spedale Innocenti (Притулок Немовлят) – перший в Європі притулок для дітей-сиріт.
Здебільшого будівлю відвідують як шедевр Ренесансу, забуваючи про його суспільну
функцію, а втім – це зразок справжньої доброчинності та християнської любові.
Згідно з наказом Ради міста, вже від ХІІІ ст.
заможні гільдії мали опікуватися дітьми-сиротами. Притулок, відкритий у січні
1445 р., було збудовано їхнім коштом та під їхнім наглядом. Вже за тиждень
з’явилася перша мешканка. Часто всередині пакунку з дитиною знаходили частину
подвійного медальйону: матері не полишали надії згодом знайти свою дитину.
Немовлят доглядали годувальниці, з ХVI ст. було придбано корову для штучного
годування. Малюків роздавали в родини, а у 7 років вони поверталися до
притулку, де хлопчиків навчали грамоти й різних навичок відповідно до
здібностей, а дівчат – шити й готувати. У ХVII ст. число вихованців вже було
понад 3 тисячі. Догляд за дітьми потребував різноманітного персоналу:
годувальниць, вихователей, священиків, кухарів, лікарів, бухгалтерів,
адвокатів... До справи долучалися подружні пари, які брали на себе обов’язок
служити Притулку та його вихованцям.
Твори делла Роббіа, Боттічеллі, Гірландайо і досі
на стінах Spedale Innocenti. На поч. ХVIІ ст. Бернардино Почетті увічнив у фресках щоденні події з
життя вихованців: приготування обіду, шкільну молитву тощо. Притулок існував до
кінця ХІХ ст.
Година у Флоренції… Роздуми про поєднання
краси зовнішньої й внутрішньої, про силу й призначення мистецтва, про нагальну
потребу творити добро, поки є час.
Іван ПЕТРОВ
ФОТО:
Один з керамічних медальйонів на фасаді
Притулку Немовлят
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар