Дивлячись нині на варшавське середмістя, важко уявити,
що побачене – це не чудово збережені пам’ятки старовини, а дбайливо відтворена історія.
Від 1529 р. Варшава відіграє роль адміністративного
центру Польщі, постійно розбудовується та модифікується.
Після закінчення Першої світової війни польський
парламент, стурбований станом деяких старовинних будівель, видав закон про охорону історичних пам’яток.
Здавалося, така державна політика унеможливила руйнування старої Варшави, проте,
на відміну від багатьох європейських міст, які протягом століть залишаються незмінними,
польська столиця тільки впродовж Другої світової війни руйнувалася три рази.
Від самого початку воєнних дій на території Польщі
німецьке військо цілеспрямовано руйнувало Варшаву як уособлення польської державності.
Вже у вересні 1939 р. було знищено половину будівель. Від 1940 р. в місті було засноване
гетто, в якому утримувалося єврейське населення Варшави, в квітні 1943 р. німецькі
війська знищили всю територію гетто, де мешкало півмільйона людей.
А після краху Варшавського повстання столицю було
просто приречено. Все населення міста було депортовано. Згідно з особистим наказом
Гітлера, Варшаву слід було звести з землі, бібліотеки та музеї мали бути вивезені
до Німеччини або спалені.
Коли після війни вцілілі мешканці повернулися до
міста, воно майже повністю лежало в руїнах, а в середмісті залишилися тільки два
будинки. Попри це, ухвалили відбудувати столицю. Однак друга світова війна підірвала
засади державності Польщі, і в країні було встановлено комуністичний режим. Реставрація
деяких об’єктів зустрічала різкий спротив влади – це, зокрема, стосувалося королівського
замку і, звичайно ж, костелів.
Варшавська катедра св. Йоана Хрестителя,
перша згадка про яку датовано ще 1339 р., була для Польщі
не лише центральним храмом, а й символом державності, адже саме в ній 1791 р. було
проголошено першу в Європі конституцію. Саме тому, на небажання влади долучатися
до відновлення храму, кардинал Август Хлонд виголосив промову, в якій звучав заклик:
"Відбудуйте Варшаву як народну святиню!" Під його егідою була створена
Єпископська Рада Відбудови Костелів Варшави, яку після смерті засновника очолив
кардинал Стефан Вишинський. Згодом обидва єпископи будуть поховані у святині, відновлення
якої стало для них справою життя.
Таким чином, під опікою Церкви поступово відбудовувалися
знищені костели, реставраційні роботи тривали аж до 80-х років ХХ ст. Тривалий термін
був зумовлений не тільки станом понівечених будівель, а й перешкодами з боку влади.
Після повалення комуністичного режиму відновлені
костели стають символом духовного відновлення Польщі, осередком відновлення польської
державності. Цю думку свого часу дуже влучно висловив кардинал Йозеф Глемп: "Катедра
св. Йоана Хрестителя – найповажніший і найстаріший храм старої Варшави, у якому
Папа польського походження розпочав свою першу прощу батьківською землею… Це місце
зберігає відлуння проповідей Петра Скарги, пам’ятає акт створення Комісії загальної
освіти та проголошення конституції. Місце, яке завжди навчало, як служити Богу і
Польщі, як захистити культуру в житті кожної людини і в житті Народу..."
Меланія ШЕВЧЕНКО
ФОТО:
Варшава: Старе Місто
Варшавська катедра
св. Йоана Хрестителя
"КВ" в
електронному форматі
Приклади випусків
за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р.
- тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні
обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар