ДУШПАСТИРСТВО МОЛОДІ: НАВІЩО?

Коли почнемо придивлятися до душпастирства, а зокрема – в Україні, то помітимо, що певна частина людей взагалі не прагне відвідувати літургічні "маневри" (принаймні так їх сприймають), що відбуваються в наших храмах. А ще більше лякає, коли діти батьків-католиків також одного дня починають оминати Церкву десятою дорогою…

Душпастирство в наших парафіях здебільшого полягає у відправленні Святої Служби і в дуже сухій катехизації, що її вже за кілька занять не всі прагнуть продовжувати. Через те, що формація молоді відбувається тільки через таїнства, молоді люди нерідко відходять. Не всі спроможні зрозуміти, що відбувається в Церкві. Добре, коли священик має гарні керигматичні проповіді, що грунтуються на Слові Божому, але якщо і цього немає, то особливо молодь не може і не хоче перебувати в спільноті, де нічого не розуміє.

ІІ Ватиканський Собор, заглиблюючись у проблеми сучасної Церкви, пропонує душпастирство малих спільнот, які починаються з парафій. Ці спільноти, як казав Бенедикт XVI, не можуть бути альтернативою, тобто заміною парафіяльної структури. Парафіяльні групи мають ввійти в структури парафії і своєю присутністю збагачувати життя Церкви. Однією з таких груп має бути також молодь парафії, де її пастир створить специфічний клімат. Від нього залежить, як функціонуватиме конкретна спільнота.

Якось один священик запалився думкою створити при парафії Біблійне коло. Він оголосив на недільній Службі про це, запросив людей. Коли настав час зустрічі, ніхто не прийшов. Цей священик пішов до свого духовного наставника за порадою, а той йому підказав ввійти до своєї кімнати, намалювати коло, стати в його центрі і молитися, зазначаючи: такий є початок спільноти… Щоб розпочати формувати людей до молитви, пастир сам має бути в неї занурений.

Якщо йдеться про постання молодіжної спільноти, то варто пам’ятати, що молодь – це специфічна частина населення. Наприклад, молоді люди цілком інакше відчувають і переживають любов, яку їм пропонують інші. Якщо дорослому вистачить запевнення в своїй любові словами, або якоюсь прихильністю, то для молоді, каже Беррі Сент-Клер, любов – це час. Коли душпастир присвячує їм свій час, опікується, бачить у кожному особистість і старається пізнати їхні зацікавленості та потреби, то дружба між пастирем і молоддю поглиблюється.

Ілюстрацією опіки над молоддю може бути історія Мардохея, а також Естери, якою він опікувався після смерті її батьків. Перед тим як Естера стала дружиною царя Ксеркса, її опікун Мардохей щодня приходив під палац, в якому вона готувалася до того, що цар її прийме. Мардохей щодня приходив до неї і питав: як її здоров’я, чи нічого їй не бракує, загалом цікавився її життям. Так він її виховав. Згодом, коли Естера стала царицею, а ізраїльському народу загрожувала смерть, вона боялася попросити царя про змилування. І саме Мордохей, якому Естера звикла довіряти, зумів її переконати – і цим було врятовано юдеїв (пор. Ес 2, 11. 4, 1-6).

З цього можна зробити висновки: якщо священик добре виховає свою молодь, якщо перебуватиме з нею, цікавитиметься її життям, проблемами та переживаннями, то коли вони дозріють, зможе також допомагати їм робити дуже вагомі кроки. Бо перебуваючи з ними, проповідуючи їм Слово Боже і допомагаючи їм в їхніх проблемах, душпастир стає для них авторитетом, який буде для них дуже важливим, навіть коли молоді вже стануть незалежними.

Дехто робить наголос на душпастирстві молоді лише влітку, вивозячи молодих парафіян на кількатижневі табори. Там молоді люди справді відчувають, що ними цікавляться. Тільки є одне "але": прийняття молоді мусить бути постійною позицією священика, а не кілька тижнів на рік. Власне тому в парафії мусить постати молодіжна група з конкретною формацією. Ця формація має передусім ґрунтуватися на Святому Письмі. Варто насамперед розв’язувати проблеми, що їх переживає молодь, – а це вимагає солідного приготування самого священика. Найкраще було б ці проблеми пояснювати в світлі Святого Письма, на прикладі біблійних героїв. Як вони давали собі раду з відкинутістю, самотністю, почуттям провини, проблемами з батьками, з приятелями. Водночас добре робити зустрічі, що пояснювали б нашу віру, і те, у що ми віримо. Якщо така формація існуватиме, то і пережиття Святих Таїнств, і адорація для молоді будуть зрозумілими і цікавими.

Дуже важливо будувати спільноту, адже ця група не може бути анонімною, де ніхто нікого насправді не знає. Для цього важливі інтеграційні зустрічі. Це може бути якийсь вид спорту, спільні розваги, прогулянки, похід, пікнік або створення музичної групи. Все це зближує – і молоді починають розуміти силу спільноти.

Опіка над молоддю вимагає багато зусиль і часу – але тільки в такий спосіб у майбутньому в наших храмах не побачимо порожніх лавок. А наші парафії свідчитимуть про те, що Христос насправді живе в наших серцях.

Отець Юстин МІЩЕНКО OSPPE,

вікарій парафії Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги (РКЦ),

м.Бровари Київської обл.

ФОТО:

Опіка над молоддю вимагає багато зусиль і часу – але тільки в такий спосіб у майбутньому в наших храмах не побачимо порожніх лавок

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/