СЛУГИ ГОСПОДА І ЛЮДЕЙ

Ми розглядали документи ІІ Ватиканського Собору, присвячені взаєминам мирян і Церкви, їхнього місця в Церкві. Цілком логічно, що отці Собору звернули свою увагу й на інший важливий аспект духовного життя Церкви – служіння священиків. 7 грудня 1965 р. було ухвалено Декрет про служіння і життя пресвітерів.

Сама назва документа вказує на те, що в ньому Собор звернув увагу не лише на, так би мовити, робочі аспекти священицької діяльності, а й окреслив головні аспекти священицького життя. Декрет розпочинається Вступом, де лаконічно зазначено, через що виникла потреба саме в цьому документі. У Вступі наголошено, що життя змінилося, а отже – потрібно переглянути головні моменти, пов’язані зі священицьким служінням: в обставинах душпастирських і людських, сьогодні докорінно змінених – успішно підтримати їхнє служіння й краще подбати про їх життя, Священний Собор заявляє й вирішує...

Перший розділ "Про священство в місії Церкви" розглядає саму природу священства. Тут наголошується на ролі Ісуса Христа в переданні Духа Святого, на важливості таїнства: подається воно тою Тайною і помазанням Святого Духа, якою пресвітери позначуються окремим знам’ям і так уподібнюються до Христа-Священика та й можуть діяти в особі Христа.

У цій частині документа підкреслено, що пресвітери, які є звичайними людьми, перебувають межи людьми і звертаються до людей, але роблять це від імені Бога. Отці Собору наголошують на тому, що священики заступають Ісуса Христа на землі.

Другий розділ – "Про служіння пресвітерів". Хочу звернути увагу на те, що він починається з окреслення обов’язків. Тут підкреслюється, що пресвітери – служителі Божого Слова: пресвітери – як співробітники єпископів – мають своїм найпершим обов’язком проповідувати всім Божу Євангелію. Священики покликані нести до людей Слово Боже.

Окремим підрозділом цієї частини Декрету отці Собору наголосили, що пресвітери є служителями Святих Таїн і Євхаристії. Це важливо, оскільки не треба забувати, що хвалу й благодарення, що їх самі виконують у відправі Євхаристії, пресвітери розширяють на різні часи дня, виповняючи Божественне Правило, яким – в імені Церкви – умоляють Бога за весь доручений собі нарід, що більше – за ввесь світ.

Тут також ідеться про те, що дім молитви, де відбувається Служба Божа й де перебуває Свята Євхаристія, має бути чистий і доглянутий, і це також входить в обов’язки пресвітерів: щоби храми перебували у стані, гідному Божої присутності.

Окремо сказано про те, що пресвітери – управителі Божого люду. Вони повинні скеровувати свою паству відповідно до Слова Божого та несуть відповідальність за ввірений їм народ: Виконуючи, відповідно до своєї повновласти, уряд Христа – Голови й Пастиря, пресвітери, іменем єпископа, збирають Божу сім’ю в оживлене одним духом братство й через Христа, в Святому Дусі, ведуть її до Бога Отця.

При цьому наголошується, що пресвітери не повинні прислужуватися жодній політичній ідеології: А в будуванні християнської громади пресвітери ніколи не прислуговуються якійсь людській ідеології чи партії, але – як Проповідники Євангелії і Пастирі Церкви – працюють над духовним зростом Тіла Христового.

Третій розділ Декрету розглядає різні аспекти життя пресвітерів, починаючи з розгляду такого важливого моменту, як покликання пресвітерів до досконалості, тобто до святості. Отці Собору наголошують, що священики у своєму житті повинні постійно мати на увазі своє важливе значення і постійно прагнути досконалості. Оскільки Святою Тайною Священства пресвітери, як слуги Голови, уподібнюються до Христа-Священика на побудовання й здвигнення цілого Його Тіла, тобто Церкви, як співробітники єпископського чину.

При цьому отці Собору зазначають, що Пресвітери досягнуть питомої собі святости, коли щиро й невпинно виконуватимуть свої обов’язки в Христовому Дусі. Тут також розглядається роль Євхаристії як неодмінної умови на шляху священства до святості.  А для цього потрібно прагнути єдності й гармонії у своєму житті.

Життя пресвітерів розглядається в різних аспектах: у стосунках із Богом, у стосунках із людьми, у взаєминах між собою.

Зрештою, пресвітери – такі самі люди, як і всі інші, тільки покликанні до вдосконалення, святості й служіння, – служіння Богові й нам.

Тетяна ДЗЯДЕВИЧ

(Усі цитати подані відповідно до видання: Документи ІІ Ватиканського Собору. – Львів: Свічадо, 1996).

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/