Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

вівторок, 5 березня 2013 р.

КОНСЕРВАТОР НА СТОРОЖІ СВОБОДИ



Отець Карл Ранер, один з однодумців кардинала Беа й отця Конгара, у житті був скромний і мовчазний, вимогливо ставився до себе і з розумінням – до інших. Обстоював важливість дотримання традиції, важливість спадщини Томи Аквінського й на Соборі був одним із найактивніших отців: настільки залучений в обговорення, що йому навіть виділили окремий мікрофон для дискусії.




Цей парадоксальний чоловік народився 4 березня 1904 р. у добропорядній багатодітній німецькій родині в м. Фрайбург. Його батько викладав гуманітарні науки, а мати виховувала сімох дітей. До кінця свого життя мати переймалася питанням, чи достатньо любові вона приділила своїм дітям. Освіту Карл почав здобувати в місцевій гімназії, де спершу особливими успіхами не вирізнявся, але крок за кроком розвинув свій інтелектуальний потенціал, причому в галузі не лише гуманітарних знань, а й математики, розв’язуючи деякі складні задачі швидше за вчителя у класі. Шкільні роки припадають на випробування І Світової війни, і в школі він отримує перші уроки толерантності, навчаючись в одному класі з католиками, протестантами та юдеями. Поступово ідея про богопосвячене життя та інтелектуальну працю захоплює його, і він вирішує приєднатися до єзуїтів.
20 квітня 1922 р. Карл Ранер став новіцієм Товариства Ісусового в маленькому місточку Тізіс. Треба зазначити, що то були 10 складних років випробувань із забороною спілкуватися з рідними. Аскеза Товариства майже не змінилася з часів бароко. 24 квітня 1924 р. у Білу неділю Карл Ранер склав свої перші обітниці. Коли один з отців запропонував дещо відступити від традиційної Меси, Ранер продемонстрував консерватизм і наполіг, щоби традицію не порушували. Саме цей консерватизм, глибоке розуміння онтологічної цінності першоджерел пізніше допоможуть Ранеру виробити головні засади найважливіших документів ІІ Ватиканського Собору, з їхньою настановою дивитися в суть християнства, у його витоки. Але до ІІ Ватиканського Собору Карл Ранер ішов важким шляхом складання довічних обітів, здобуття ґрунтовної освіти, студіювання праць Томи Аквінського, Бернґарда Янсена і Мартіна Гайдеґґера – а також крізь горнило ІІ Світової війни.
Здобувши освіту, Карл Ранер почав викладання на теологічному факультеті в Інсбруку. Цей період охоплює 1937-1939 рр., коли Німеччина остаточно визначилася зі своїм фатальним вибором розпочати ІІ Світову війну, а Австрія увійшла з нею в альянс. Теологічний факультет за таких обставин було ліквідовано, а Ранер мусив перебратися до Відня. 1939-1944 р. – це час, коли Карл Ранер особливо глибоко відчув значення священицького служіння Господу і людям. Він долучився й до процесу порятунку євреїв, допомоги католикам і некатоликам у той складний період. Для нього було важливо дати людям надію, бути близько своєї пастви. Він не соромився зізнаватися, що багато чого з того, що діється довкола, він не в змозі осягнути, але треба вірити в Господнє провидіння – і таке зізнання робило його ріднішим для простих людей.
Досвід ІІ Світової війни, співпраця з представниками різних громад і людьми різних віросповідань допоможуть йому згодом у виробленні засад ІІ Ватиканського Собору та розробці його важливих документів. Найбільший внесок Ранер зробив у розробку документів, присвячених Святому Письму, Традиції, Церкві та покликанню людини. Саме він, зі своєю академічною філософською підготовкою, наголошував на врахуванні знаків часу, важливості пояснення традиції Церкви за новітніх умов, необхідності реагувати на політичні та суспільні зміни сучасності. Ів Конгар згадував, що участь Ранера була найбільша у створенні таких документів Собору, як Lumen Gentium і Dei Verbum, а також пастирської конституції Gaudium et Spes.
Після закінчення Собору Карл Ранер продовжив свою викладацьку діяльність. Навчав студентів теології в університетах Німеччини й Австрії. 30 березня 1984 р., на 80-му році життя, він відійшов у вічність. Це сталося в місті його молодості – Інсбруку, де його й поховали у крипті церкви отців-єзуїтів.

Тетяна ДЗЯДЕВИЧ

ФОТО:
Два священики: Карл Ранер та Йозеф Рацінгер, 1960-ті рр. (фото з сайту karl-rahner-archiv.de)


"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/


Немає коментарів:

Дописати коментар