Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

середу, 27 березня 2013 р.

БОГ ОБРАВ РИЗИК СВОБОДИПродовження серії уривків з книги "Діти собору ставлять питання"




 На тему декларації про релігійну свободу з о.Яном Анджеєм КЛОЧОВСЬКИМ, польським домініканцем, доктором філософії релігії, розмовляють Тереза ТЕРЧИНСЬКА і Збігнев НОСОВСЬКИЙ.




…Для більшості отців Собору, як видно в Декларації, релігійна свобода є глибоко закорінена в досвіді людської особи. Ми захищаємо свободи, бо приймаємо, що людина – духовна істота, тобто є здатна до пізнання істини і прийняття вільних рішень.

Бог створив нас людьми вільними…

І тому я хотів би говорити про релігійну свободу дещо з кінця Декларації, з того місця, де вона звертається до Одкровення. Це дуже фундаментальний текст, який стверджує, що Ісус Христос прийшов як велика пропозиція спасіння для людини, як заклик до її свободи. Він приніс нам істину про спасіння, але лише як пропозицію.
Уся теологія пониження, кенозису, спирається на те, що Ісус прийшов, кажучи: "Якщо хочеш…". Вочевидь, ці слова зобов’язують, адже, відповідаючи "ні", ти стаєш перед жахливою загрозою ламання свого життя. Це означає, що від початку досвід свободи є пов’язаний з відповідальністю.
Вільний Бог, який є Любов’ю, дає людині свободу вибору, адже хоче любові. Але ж немає любові поза свободою. Коли я люблю, то маю спокусу примусити іншого до вірного вибору. Так, людині треба допомогти, але не обмежуючи її свободу ззовні, а допомагаючи зсередини.

Чи вільний вибір Бога є, відтак, і вибором Церкви?

Звісно, так. Адже я – не вільний дух. Я є вкорінений у певну культуру. Ми завжди маємо спокусу виходу за межі нашої спільноти і тілесності в бік абсолютно безпосереднього зв’язку з Богом. Але Господь промовляє до нас в історії, пам’ять про це зберігається у спільноті Церкви. Бог звертається до нас дуже особисто, але і через спільноту, до якої ми належимо.

Декларація каже, що право на релігійну свободу мають і ті, хто не виконує обов’язку шукати істину. Чи існує право на помилку?

Тут треба розрізнити дві речі: правовий і моральний порядок. У правовому сенсі – свободи від зовнішнього тиску з боку держави тощо, така людина має право на помилку. Але в моральному сенсі вона має обов’язок шукати істину. І я, як душпастир, повинен непокоїти, будити її. Взагалі справжніх атеїстів не так вже й багато, куди більше скептиків, або просто байдужих. Але людина має право бути потурбованою. Це також реалізація релігійної свободи.
Проте є поширене й інше розуміння права на свободу совісті, як на право не бути потурбованим без власної волі. Це означає, щоби в побутових ситуаціях – в школі, під час державних урочистостей, у війську – не з’являлося нічого, що змушувало б людину ставити собі релігійні питання або стосувалося б совісті.

Чи не заважають Вам на вулицях міст кришнаїти з барабанами?

Ні. Думаю, вони якраз дають людям добрий привід замислитися, нагадуючи їм про головні питання. Я виступаю за свободу релігійного культу, незалежно від того, який він. Також тому, що і моя Церква у ситуації певної конкуренції буде надихатися до більшої активності.

Але ж ми бачимо навколо себе не лише мирно налаштованих кришнаїтів, а й дещо підозрілі секти? Чи вони мають право на релігійну свободу?

На мою думку, критерій оцінки їхньої діяльності – здебільшого питання суспільного блага. Якщо певні секти діють усупереч суспільному благу, то я вважаю, що державна влада повинна втрутитися, щоби захистити людей. Очевидно, що в таких ситуаціях ми маємо справу зі зловживанням свободою, з ситуацією, у якій релігійні вчення є не закликами до більшої свободи, а запрошенням до піддавання маніпуляціям.

Декларація використовує поняття «свята свобода» стосовно свободи Церкви. З Ваших слів випливає, що святою справою є просто релігійна свобода, або навіть свобода совісті…

Святим є те, що походить від Бога. А свобода людини – дар Божий. Це не витвір природи або людини. Уже в цьому сенсі вона свята. По-друге, свята свобода Церкви – ніщо інше, як свята свобода людини. Адже Церква не є структурою, що стоїть над людьми, а є збудована заради свободи дітей Божих.

Підготувала Катерина Рассудіна


"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/


Немає коментарів:

Дописати коментар