Коли говоримо про
ХХ ст. у релігійному
контексті, то нам найчастіше
згадуються комуністичні
злочини у СРСР,
ІІ Світова війна зі своїми
болем і злочинами,
Львівський псевдо-собор
1946 р., десятиліття
підпілля УГКЦ… Своє завжди
болить сильніше. Але не варто забувати, що у цілому
католицькому світі в цей час відбувалося багато складних та неоднозначних
подій. І також попри все народжувалися велетні духу. Серед них – мелькітський
патріарх Максим V.
Роздумуючи про долю
одного з отців ІІ Ватиканського Собору, католицького мелькітського
патріарха Максима V, не можна
не сказати: яке життя! А
потім спадає на думку те, що знову немає
миру в його рідній
Сирії. Але чи має
шанс на голос його
послідовник, чи стане він лідером
такого ж масштабу?..
Майбутній Антіохійський патріарх
Максим V народився
18 травня 1908 р.
у єгипетському місті
Танта у християнській
родині вихідців з Алеппо,
одного з найпотужніших
сирійських міст. Освіту юнак,
тоді ще Селім Хакім,
почав здобувати у єзуїтському
коледжі Святої Родини
в Каїрі, потім продовжив
навчання в семінарії
святої Анни в Єрусалимі.
20 липня 1930 р.
отримав священицький
сан, а 1931 р.
повернувся до Єгипту.
Його кар’єра розвивалася
стрімко завдяки нестримній
енергії й зусиллям,
що їх він скеровував
на розвиток християнства
в такому складному
регіоні. 1943 р. він
стає главою єпархії Акко,
Хайфи, Назарету і всієї
Галілеї.
Палестино-ізраїльське протистояння стало
особливим викликом для
християн регіону. Архієпископ
Хакім докладав багатьох зусиль,
щоб захистити палестинських
християн від проблем
із новоствореною державою
Ізраїль. У результаті
його старань кілька тисяч
палестинських християн отримали
дозвіл повернутися в
рідні домівки на ізраїльській
території.
Архієпископ брав активну участь у всіх
сесіях ІІ Ватиканського Собору, де звертав увагу на особливі потреби католиків
східних обрядів, особливо – Церков Близького Сходу. Після смерті Патріарха
Максима IV, який був однією з провідних фігур ІІ Ватиканського Собору, 22
листопада 1967 р. на Священному Синоді архієпископ Хакім був обраний Патріархом
Мелькітської Католицької Церкви і взяв собі ім’я Максим V. На посту Патріарха
ініціював створення діаспорних єпархій у Північній і Південній Америці та
Австралії. Активно працював із вірними, які з тих чи інших причин, найчастіше
політичних, були вимушені перебувати за межами батьківщини. Особливо багато
працював у цій сфері після громадянської війни в Лівані, коли тисячі біженців, передусім
християн, були змушені залишити країну. Був ініціатором багатьох акцій,
скерованих на мирне врегулювання ситуації на Близькому Сході. Багато зусиль
докладав для захисту прав християн у Єгипті, Ізраїлі, підтримував у Лівані та
Сирії вірних, які, ризикуючи своїм життям і життям рідних, попри все залишилися
на батьківщині.
Багато працював у напрямку екуменічного діалогу з православ’ям,
акцентуючи увагу на особливостях існування Церкви на Сході й важливості та
органічності візантійської традиції. Активізував співпрацю із Антіохійською Православною
Церквою.
Патріарх Максим V є яскравим прикладом духовного наставника,
який мудро провадив і захищав свою паству, вникаючи в людські проблеми – не
лише духовні, а й цілком земні. Напевно, інакше й не може бути, коли вірні щодня
мають справу зі складнощами й перипетіями екуменічного, міжконфесійного, мультирелігійного
діалогу, сам факт належності до Мелькітської Католицької Церкви може становити
загрозу життю, а щоденна молитва є випробуванням віри на стійкість. Християни
Близького Сходу й у ХХ столітті власним життям можуть унаочнювати ще
першохристиянські приклади мучеництва за віру, а завдання мудрого Патріарха – допомагати
у випробуваннях і підтримувати стійкість у вірі, а також зберегти життя, що є аж
ніяк не метафорою, а реальністю. Схід – справа делікатна, бо ситуація щомиті
може змінитися на діаметрально протилежну. Зрештою, ми це щодня бачимо з
репортажів із Сирії, Єгипту, Лівану і Лівії.
29 листопада 2000 р. Патріарх V подав у відставку за віком –
92 роки – і за станом здоров’я. Його наступником під час Синоду 5 грудня 2000
р. був обраний Григорій ІІІ Лахама.
Земне життя Патріарх Максим V завершив 29 червня 2001 р. у
Бейруті, кілька тижнів не доживши до своєї 93-ї річниці, до кінця залишаючись зі
своїми вірними.
Тетяна ДЗЯДЕВИЧ
ФОТО:
Патріарх Максим V з Бен Гуріоном
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар