В ОДНІЙ ВІРІ – РОЗМАЇТТЯ ОБРЯДІВ

Нині Літургія продовжує для нас спасительне діяння Ісуса Христа. Християнська Літургія виступає у формі багатьох різних літургійних обрядів: можна говорити навіть про багато різних літургій, але всі вони виростають з одного спільного джерела – з життя, смерті і Воскресіння Христа, Який захотів у такий спосіб залишитися з нами, перебувати і діяти "аж до кінця віку".

Пасхальна тайна Христа (Його спасительна смерть і Воскресіння) утілилася протягом історії Церкви в розмаїтих обрядових формах, у яких цілі народи та культури намагалися якнайкраще виразити сутність християнської віри (див. Катехизм Католицької Церкви, 1201-1202).

Процес розвитку різних обрядів і цілих літургійних родин інтенсифікувався з кінця IV ст. У той час, як у Церкві на заході Європи вже в ранньому Середньовіччі запанувала Літургія одного римського обряду, на Сході ми маємо справу з великим багатством і різнорідністю літургійних обрядів аж до сьогоднішнього дня. Вже у Церкві перших віків Літургія у своїх різноманітних формах виражала одну – католицьку й апостольську – віру. Проте з часом виникли поділи, і окремі східні обряди почали ідентифікувати з новими церковними спільнотами, які, відкидаючи постанови окремих соборів поступово відірвалися від Вселенської Церкви (так, наприклад, халдейська Літургія стала обрядом несторіан, а сирійська, коптська й ефіопська Літургії – монофізитів). Православні Церкви, які приймають учення всіх вселенських соборів першого тисячоліття, використовують одну Літургію візантійського обряду, щоправда, у різних мовних (національних) версіях.

Католицька Церква, усвідомлюючи спадок неподіленого християнства перших століть, не обмежилася плеканням і визнанням дійсною Літургію одного лише римського (латинського) обряду. Вже у ХІІ ст. плодом рефлексії схоластичної теології був принцип una fide – riverso ritu ("в одній вірі – розмаїття обрядів"), який став основою прийняття до єдності з Римом (Католицькою Церквою) багатьох спільнот – Східних Церков з усім багатством їхніх власних літургійних традицій. Тому сьогодні Літургія Католицької Церкви – це не лише латинський обряд, а й численні східні обряди: візантійський (зокрема, греко-католики в Україні), коптський (Єгипет), ефіопський, сирійський, маронітський (Ліван), халдейський (Ірак) і малабарський (Індія). Завдяки їм спільнота Латинської Церкви збагачується надзвичайно цікавими й прекрасними традиціями т.зв. Східних Католицьких Церков. Усі вони, хоча й у відмінний та різний спосіб, передають нам ту саму і єдину благодать спасіння, яку для всіх нас вислужив Ісус Христос Своїм Хрестом і Воскресінням. На ІІ Ватиканському Соборі Католицька Церква постановила належно оцінити й оточити Літургії східних обрядів особливою опікою: "Свята Мати Церква вважає рівними в правах і гідності всі законно визнанні обряди і хоче зберегти їх на майбутнє та забезпечити їм усілякий розвиток" (Конституція про Літургію Sacrosanctum Consilium, 4).

Отець Пшемислав НОВАКОВСЬКИЙ СМ

(На фото: предстоятелі Східних Католицьких Церков на Синоді єпископів для Близького Сходу. Ватикан, жовтень 2010 р.)

Анна РУДЕНКО

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/