Цього разу про підготовку до священства Юзеф Маєвський
розмовляє з о. Романом Роговським (нар. 1936), теологом, доктором,
професором і викладачем Папського теологічного факультету і Митрополичої вищої
духовної семінарії у Вроцлаві, автором багатьох книжок, наукових і популярних
статей.
Ми
звикли говорити про ІІ Ватиканський Собор як про перелам у теології та
житті Церкви. Чи його навчання про священство було переламом?
Одразу після завершення Собору з’явилася думка, що він
багато сказав про єпископів, підніс єпископат, надав цінності мирянам, але
водночас занедбав священиків. Але, як на мене, Собор здійснив помітний крок
уперед в усвідомленні та повчанні Церкви про священство. Опосередковано на це
впливає сам факт вельми жвавої дискусії навколо документа про пресвітерів.
У чому полягав цей помітний крок?
Якщо спрощено – у тому, що до Собору священство пресвітера
було таким, ніби в кожному вимірі, і побутовому, і функціональному, залежало
від єпископа. Священик був лише помічником єпископа в тому сенсі, що більше
служив єпископу, ніж Христу і Його Церкві. Собор вніс новий тип ставлення:
пресвітер через таїнство Рукоположення – як і кожен вірний через таїнство Хрещення
– безпосередньо бере участь у священстві Христа, службовому священстві та до
певної міри бере участь в апостольській владі. Собор виділив службову функцію
священика в Церкві: він є слугою Христа.
Чи переживає священство якусь кризу?
Вважаю, що так. Вона може виявлятися, наприклад, у
недостатності покликань, у втраті священиком авторитету в суспільстві, у
відчутті непотрібності, яке іноді буває дуже болючим. Існує думка, що проявом
кризи є сум’яття у сфері целібату.
Дехто схильний твердити, що за кризу відповідальність
несе сам ІІ Ватиканський Собор.
Собор
не є причиною кризи в такому її розумінні. Проте він міг бути нагодою,
каталізатором для виявлення чогось, що вже існувало в Церкві, для виявлення
певних хвороб. Це радше нерозуміння і нереалізацію його вчення можна визнати
джерелом кризи.
Оскільки існує криза, то, може, щось не так із духовністю
священства?
Звісно, можна сказати, що існують сучасні проблеми з
правильним визначенням священицької духовності. На мою думку, це результат
того, що в минулому духовність була надто пов’язана з побожністю аскетичною,
"омонашеною". Значну роль у ній відігравав індивідуалізм, а священство
розуміли передусім як форму самоспасіння. Десь загубився елемент існування "для
когось". Не говорили про харизми Святого Духа, про Його дари.
Що треба робити в такій ситуації?
Коротко кажучи, треба навчати в семінаріях духовності, за
якої в центрі життя священика стоїть Христос, чиє життя було, по суті, присвячене
цілковито людям, нашому спасінню. Як наслідок, у семінаріях також належить
формувати духовність, згідно з якою в центрі існування священика буде Церква;
тут ідеться не про якусь абстрактну Церкву, а про дуже конкретну спільноту
Божого народу, якому і служить священик.
Собор каже, що священик має відзначатися добротою серця,
щирістю, силою і постійністю духу, безустанною турботою про справедливість,
добрими манерами, гостинністю, доброчинністю, дбайливістю до людських
цінностей.
Тож норма цієї духовності видається дещо абстрактною. На
священика накладають цілу низку обов’язків, часто розбіжних, неузгоджених між
собою. Постає питання: де поділися миряни? Чому священик має робити те, що за
природою його місії не завжди належить до його безпосередніх обов’язків? Треба
здійснити якийсь розподіл окремих завдань.
Поставлю, можливо, фундаментальне питання: чим є
священство? Ким є священик?
Священство – це тайна! Беручи до уваги цю істину, можна,
однак, сказати, що священик – член Церкви, який від імені Христа є слугою
спасіння щодо тих, хто цю Церкву творить або творитиме.
Кожен ієрарх передусім бере участь у спільному священстві всього
Божого народу, а лише потім – в ієрархічному. Додам, що священик не є
посередником у спільноті. Є лише один Посередник – це Ісус Христос. Священик –
слуга у спасінні, тобто він служить людині у спасінні, яке здійснює Ісус
Христос у своїй Церкві й через Церкву.
Уривок із книжки "Діти Собору ставлять питання" (Dzieci Soboru zadają pytania // Pod
redakcją Zbigniewa Nosowskiego. Wstęp – bp Tadeusz Pieronek. – Biblioteka
Więzi, Tom 89).
ФОТО:
Отець Роман Роговський
Пресвітер через рукоположення – як і кожен вірний через
таїнство Хрещення – безпосередньо бере участь у священстві Христа
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар