Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

понеділок, 4 березня 2013 р.

ПОСЛУХ У ЛЮБОВІ


Служіння священика може мати кілька вимірів, і всі треба вміти вправно поєднувати. Наприклад, отець Петро Рак є керівником відділу комісій Української Греко-Католицької Церкви, а також адміністратором Патріаршої курії у Львові. Одночасно душпастирське служіння отець сповнює у львівському храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці.




Праця в церковному управлінні – це дуже часто наполегливе, але "тихе" служіння, назагал не видне сторонньому окові. Тому "КВ" і вирішив розпитати о. Петра про те, як ведеться на ниві управління церковними справами. Адже йдеться не лише про роботу та перелік обов’язків, а й про відповідальне завдання, від якості виконання якого залежить благо цілої Церкви.

Отче, як на практиці церковна адміністрація служить спільноті вірних? Які загалом її функції?

Мені дуже подобається думка, що головне життя в нашій Церкві відбувається по лінії "Глава Церкви – парафія". Решта допомагає в цьому служінні. Саме в служінні, служінні життю – адже нашим справжнім життям є Євхаристія. Отже, церковні структури повинні налаштуватися служити, а не обслуговувати самих себе. Замкненість на собі руйнує Церкву.
Аби перевірити людину, служить вона Церкві чи сама собі, дуже часто достатньо дати їй одну бодай маленьку посаду. Завжди болісно переживати, коли через чиюсь проблему служіння церковних структур сходить на манівці. Церква так збудована, що вона має Главу, а всі інші цьому Главі підпорядковуються. Якщо в цьому підпорядкуванні є послух у любові, то все гарно розвивається. Натомість "самовисування" провадить до відхилень, а служіння гальмує та зупиняється. Тому нашим завданням є наглядати, спостерігати й чувати над тим, щоб усі служили – усі, разом зі мною.
Церковна адміністрація також допомагає Главі Церкви здійснювати його нелегке служіння. Адже в УГКЦ Блаженніший є пастирем для своїх вірних не лише в Україні, а й за кордоном – а це величезна відповідальність. На останніх спільних реколекціях для працівників Патріаршої курії зі Львова та Києва реколектант звернув нашу увагу на те, щоб ми подумали (саме як працівники курії) про потреби і життя наших вірних за кордоном: уже час пов’язати перервані колись ниточки. Вони також мають відчути, що Патріарша курія їм служить, турбується про них.

Як виглядає Ваша праця у відділі комісій УГКЦ? Хто до Вас звертається і в яких випадках?

Це вже більш внутрішнє служіння. Воно присвячене спільноті, що об’єднує голів різних комісій нашої Церкви, які регулярно між собою співпрацюють. Відділ комісій – це свого роду виконавчий орган УГКЦ. Синод єпископів є законодавчим органом, а ми зобов’язані виконувати всі синодальні рішення, тобто впроваджувати їх у життя. Втілення постанов Синоду відбувається через семінари, навчання, а також через приготування методичних розробок, зрозумілих простому читачеві, щоб вони швидше та легше прижилися на парафіяльному рівні. Таким чином інтелектуальний і духовний "продукт" Синоду, очолюваного Главою і Отцем нашої Церкви, має якомога далі увійти в парафіяльне середовище. Так на практиці здійснюється лінія "Глава Церкви – парафія", про яку я згадав раніше.

Які функції комісій?

Перша – звісно, служіння. Реалізувати всі задуми Синоду, щоби якісніше й краще навчити народ Божого Слова. Церква в особі Предстоятеля, єпископів, священиків, люду Божого чуває над викликами суспільству, над тим, які теми – родинна, охорони здоров’я, єдність християн тощо – особливо потребують церковного впливу. Також комісії засновуються відповідно до європейських церковних зразків: наприклад, комісія "Справедливість і мир". Є і звичайні церковні комісії – катехитична, виховання у семінаріях, монашества тощо.
Існують патріарші комісії та комісії УГКЦ, які діють тільки на території України. Сфера впливу патріарших комісій ширша за українські кордони: вони опікуються вірними УГКЦ в усьому світі. Так, катехитична комісія виросла з "національної" в патріаршу, бо її працівники хотіли донести своє служіння вірним з інших країн, часто виїжджали з різними вишколами, семінарами, конференціями – і в різних країнах поступово утворилися структури цієї комісії… Тому Синод ухвалив рішення зробити її патріаршою. Також до рівня патріаршої доросла комісія у справах монашества. Причина – особлива увага до важливості монаших покликань серед Божого народу. Хотілося об’єднати зусилля нашої Церкви в Україні та за кордоном, щоби спільно підтримати розвиток монашества, допомогти та послужити йому.

Щоби монашество могло послужити іншим…

Так. Ми мусимо одне одного підтримувати. Необхідною умовою якісного християнського життя є "Петрів принцип": утвердившись у вірі, підтримувати та утверджувати в цій вірі братів. Це шлях до служіння в мирі та внутрішньому спокої.

Як УГКЦ залучає вірних до апостольства та співпраці з духовенством?

2011 року Блаженніший Святослав видав послання "Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом". Це сталося в рамках опрацювання стратегії діяльності нашої Церкви до 2020 року. Там викладено конкретику, а конкретика завжди зобов’язує. Стратегію опрацьовують кілька груп, уже є певні напрацювання. Це дуже цікаво, адже постають матеріали неймовірної сили, це фундамент на десятки років уперед. Усі вони "крутяться" навколо парафії. Це дуже тішить, адже ми розуміємо, що парафія, де люди регулярно приступають до таїнств, є місцем, де народжуються покликання. Або згасають, якщо душпастирство не провадиться. У парафії люди об’єднуються – або спокуси їх роз’єднують…
Тому найпильніше ми маємо ставитися саме до розвитку парафій – від найменших сільських до величезних міських. Також уваги потребують невеликі групи українців греко-католиків у діаспорі, хоч би де вони були. Особливо ті, які лише доростають до парафіяльного рівня.
Нам потрібно не боятися цих викликів, а просто розробити різні практичні програми, щоби всюди активно пульсувало церковне життя.

Це дозволить втілити всі ініціативи, які зараз існують у теорії?

Стовідсотково і без сумніву. Менше слів – більше діла.

Дякую Вам, отче!

Розмовляла Ірина МАКСИМЕНКО



КОМІСІЇ УГКЦ

Патріарші комісії УГКЦ: літургійна, катехитична, комісія УГКЦ у справах євангелізації
Комісія священичого виховання в семінаріях
Патріарша комісія УГКЦ у справах монашества
Місія "Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ"

Комісії, які діють на території України

Комісія УГКЦ у справах молоді
Комісія УГКЦ у справах родини
Комісія УГКЦ "Справедливість і мир"
Комісія УГКЦ у справах шкільництва
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
Комісія УГКЦ у справах мирян
Комісія УГКЦ для сприяння єдності між християнами
Комісія УГКЦ у справах мігрантів
Комісія кадрового забезпечення УГКЦ
Катехитична комісія Києво-Галицького Верховного Архієпископства


ФОТО:
Отець Петро Рак (фото з сайту "Радіо "Воскресіння", www.rr.lviv.ua)

Розбудова Церкви – це не лишень будівництво храмів, але й налагодження системи церковного управління (фото з сайту "Радіо "Воскресіння", www.rr.lviv.ua)

Немає коментарів:

Дописати коментар