ПОКАЯННЯ І ПРИМИРЕННЯ

Покайтеся і вірте в Євангеліє (Мк 1, 15)

Протягом свого публічного життя Ісус не лише оздоровлював тіло людини – Він навчав, як іти дорогою праведності, а також, що найважливіше, прощав гріхи і знову приймав до спільноти Божого народу тих, які через гріх віддалилися від Бога. Про це яскраво свідчить факт, що Ісус приймав грішників у Себе за столом, ба більше – відвідував їхні домівки та сідав з ними до столу.

Гріх – це, насамперед, образа Божої Любові, добровільне і свідоме розірвання стосунків з Люблячим Творцем. Своїм приходом на землю Син Божий виявив волю, щоб уся Церква у своїй молитві, житті та діяннях була знаком та знаряддям примирення, що його Христос здобув для нас пролиттям Своєї Дорогоцінної Крові. А після Себе на землі Спаситель залишив владу відпущення гріхів у Його Ім’я єпископам та священикам. Це у їхні руки Христос віддав владу і можливість поєднувати грішників з Богом: "Ісус їм каже: Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються" (пор.Йн 20, 21-23).

Але той, хто на землі отримав таку владу від Бога, має поводитися з людиною, яка приступає до покаяння в сповіді і примирення з Богом, дуже обережно, з любов’ю та розумінням: це не він прощає, а Бог; не до єпископа або священика прийшла людина просити прощення та шукати примирення, а до Бога, а він (священик, єпископ) є тільки знаряддям в руках Божих.

Історія Церкви говорить нам, що така форма та періодичність сповіді сформувалася не в одну мить. За давніх часів приготування до кожної (!) сповіді могло тривати рік і навіть більше. Сьогодні ІІ Церковною Заповіддю наказано сповідь хоча б один раз на рік. Дуже важливо посповідатися під час Великого Посту, щоб у Великодній час бути у стані Благодаті Божої та прийняти Святе Причастя (ІІІ Церковна Заповідь).

Варто зауважити, що на цьому Церква не забороняє частішу сповідь, а навпаки – заохочує до неї, постійно рекомендує, щоб Народ Божий перебував у стані відкритості на дію Божої Благодаті, а це можливо лише тоді, коли серце і сумління чисті, а між людиною та Богом існує гармонія стосунків.

Катехизм Католицької Церкви услід за ІІ Ватиканським Собором стверджує: "Ті, що приступають до таїнства Покаяння, приймають від Божого милосердя прощення образи, яку вони Йому вчинили, а заодно примиряються з Церквою, яку поранили своїми гріхами і яка своєю любов’ю, прикладом, молитвами працює над їхнім наверненням" (ККЦ 1422).

Істотним елементом Таїнства Покаяння та Примирення є визнання гріхів перед священиком та визнання святості Бога та Його милосердя до грішної людини. Через сповідь людина правдиво дивиться на гріхи, що їх вона вчинила; розкаюючись, бере на себе відповідальність за них, чим відкривається на дію Божої благодаті. Гріх-бо послаблює насамперед духовний "імунітет" людини, розбиває її єдність як з Богом, так і з Церквою. А Таїнство Покаяння, до якого приступає грішник, виправляє та відновлює його. Ба більше, це оздоровлює і оживляє Церкву, яка страждала через гріх одного зі своїх дітей. Християнин, який бажає очиститися від своїх гріхів, не є залишений сам собі: усі ми діти одного та безмежно люблячого нас Бога, усі ми пов’язані з ним у надприродній єдності містичного Тіла Христа, Який сам став жертвою і відкупив наші провини.

Наші побожні зібрання у храмі на Євхаристію, молитовні практики (в т.ч. покутні) допомагають чинити покаяння і відновити наше життя. Це означає не лише журитися або оплакувати наші колишні гріхи, але передусім з великою надією дивитися у майбутнє, де любов Божа через покаяння стелить перед нами нову дорогу, все далі провадячи нас до повноти свободи дітей Божих. Освітлені такою надією, здобувши так великий скарб Божого прощення, ми не повинні втрачати Його, повертаючись до старих гріховних звичок.

Духовними плодами таїнства покаяння є:

– примирення з Богом, через яке людина отримує наново благодать;

– примирення з Церквою;

– відпущення вічної кари, спричиненої смертними гріхами;

– бодай часткове відпущення дочасних кар за гріхи;

– мир і спокій сумління, глибока душевна втіха;

– збільшення духовних сил до боротьби, яку веде християнин.

Бог не хоче смерті грішника, а тому дає ліки на наші хвороби та недуги. Приймімо їх та правильно використаймо, навчені словами св.Амвросія: "Церква має воду і сльози: Воду Хрещення і сльози Покаяння".

Отець Франциск Петро БОТВІНА OFM

ФОТО:

Таїнство Покаяння виправляє та відновлює людину

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/