Щоденник
св.Фаустини Ковальської містить опис ікони (образу) Ісуса Милосердного. Цей
образ Сам Господь доручив с.Фаустині: вона мала описати те, що бачила,
художнику, а вже той – написати ікону. Щоправда, сестра розплакалася, коли побачила,
наскільки рукотворний образ не співпадав із тим, яким прекрасним вона бачила
Милосердного Бога у своєму містичному досвіді…
За словами
Ісуса, промені, що виходять з Його Найсвятішого Серця, є ознакою Крові і води:
білий промінь – це вода, яка робить душі праведними, а червоний – Кров, що є
життям душ. "Ці два промені
проблиснули з глибин Мого найніжнішого Милосердя, коли Моє терпляче Серце було
пробите списом на хресті… щасливий той, що житиме в їхньому захисті, бо
справедлива Божа рука його не доторкнеться".
Католицькі
автори спостерегли, що цей малюнок має в собі всі необхідні складники не лише
східної, а й західної ікони – немовби злиття традицій обох обрядів. Особа Ісуса
представлена в небесній Славі, і світло лине від Його Тіла й одягу, а особливо –
з Його грудей. Це Син Божий у прославленому Тілі, подібно як в іконах східного
обряду. Але водночас Ісус має тілесну постать із ранами Своїх Страстей, а Його
обличчя має вираз теплого співчуття до нас, як на іконах Святого Обличчя і
Пресвятого Серця Ісусового в західному обряді.
Ця ікона
нам підсумовує Великий четвер, Велику п’ятницю і сам Великдень. Ісус входить,
осяяний, закритими дверима на зустріч з апостолами у Великодню неділю і
підносить руку на знак благословення, долаючи їхній страх (Йн 20, 19-23). Сама
Велика п’ятниця зображена пробитим Ісусовим Серцем, із якого випливають струмені
Божого Милосердя, цілковито вилиті за нас на хресті (Йн 19, 34). А одяг Ісуса
нагадує нам Великий четвер і встановлення Святої Літургії і Причастя. За старозавітним
звичаєм, тільки первосвященикові дозволено носити цю білу ризу, щоб увійти у
святилище, пожертвувати кровну жертву і вийти зі святині з піднесеною рукою,
передаючи благословення від Бога для всіх людей (Лев 16, 1-4; Сир 50, 18-21).
Подібно в
іконі Ісус представляється як Агнець Божий, який постійно жертвує за нас всі
заслуги Своєї самопожертви перед правдивим святилищем – троном Господа Бога в Небі
(Євр 7, 24-25, 9, 23-28). Через цю чисту і найдосконалішу самопожертву Ісус,
наш Великий Первосвященик, може тепер благословити Своїх апостолів
найдосконалішим благословенням – водою і Кров’ю, тобто Хрещенням і Святим Причастям
– особливою і освячувальною злукою з Ним Самим.
Насамкінець
ми зауважуємо, що на цій іконі Ісус виступає з майже цілковитої темряви,
просвічуючи затьмарення нашого віку Своїм спасенним світлом і променями
Милосердя.
За матеріалами порталу "Жива вервиця"
ФОТО:
Образ
Ісуса Милосердного роботи Е.Казимировського, 1934 р.
"КВ" в
електронному форматі
Приклади випусків за 2011
р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. -
тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні
обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар