Є міста, які
приваблюють своєю урочистістю,
деякі – артистичністю, інші
– динамічністю, ще інші – затишком,
а одне – душевністю. У Мілані,
розташованому в Ломбардії, що
на півночі Італії та межує
з Австрією, гармонійно
поєднується все, створюючи
мінливі міські пейзажі.
За свою понад
тисячолітню історію Мілан увібрав
багато чого. Заснований
приблизно 400 р.
до Христа галлами, він
пам’ятає і перебування
в статусі римської колонії, і
варварські руйнації та гоніння на
перших християн, і занепад Римської імперії, і розквіт
періоду ломбардійної
ліги (коли міста Ломбардії
проголосили своє самоврядування),
і входження до складу
Австрії, і війни
за об’єднання Італії, і
Наполеона, і Муссоліні,
і... Зараз це місто асоціюється
із центром моди й
комфорту, де сильні
світу цього втішаються
вишуканими стравами й
одягом, бавлячи свій
слух неперевершеною акустикою
міланської опери "Ла Скала".
Мінливість милого Мілану
визначається і з
історичного погляду. Як одне
із перших християнських
міст на території
сучасної Італії, він
зазнав жорстоких репресій. Коли ж
імператор Костянтин
проголосив едикт про
віротерпимість стосовно християн,
тут одразу виникло багато
церков і був призначений перший
єпископ Амвросій.
На честь його імені й досі
стоїть Базиліка святого Амвросія.
Тривалий час Мілан
був єпископським містом,
а потім виборював самостійність.
Зараз це неофіційна
столиця світової індустрії
моди, проте символом Мілана
залишається собор Дуомо.
Такий от він – мінливий і
милий Мілан.
Міланська, або ломбардська кухня
дещо відрізняється від
кухні інших італійських
регіонів. Близькість
Альп, широкі родючі долини,
"австрійський" період – усе
залишило свій відбиток.
Зокрема, тут набагато
більше вживають вершкового
масла й вершків, чого немає, наприклад, на
Сицилії. Регіон, багатий
на пасовища та луки,
не знає тривалих періодів
посухи, тому тут
не звикли економити
й робити свято "з
нічого", а кашу – "з
сокири". Відбір продуктів
завжди ретельний, а рецепти
складні й вишукані.
Проте є й такі,
які, проявивши фантазію,
можна приготувати й на
нашій кухні. Наприклад, поленту…
Тетяна ДЗЯДЕВИЧ
Полента
6,5 чашок води,
2,5 чашки кукурудзяного борошна,
1 ст.л. солі,
50 г. вершкового масла,
1 склянка панірувальних сухарів,
оливкова олія за потребою.
Спосіб приготування
Доведіть воду до кипіння у великій емальованій каструлі з
товстим дном і стінками. Посоліть. Температура води повинна бути постійно на
межі кипіння. Поступово всипте борошно у воду, постійно розмішуючи його дерев'яною
лопаточкою, щоб не прилипало до стінок і не було грудочок. Зменште вогонь до
мінімуму і не припиняйте помішувати. Мірою готовності "каші"
додавайте вершкове масло в 2-3 прийоми. За 20-25 хв. "каша" має стати
густою і в’язкою і відділятися від дна каструлі. Коли полента буде готовою,
викласти на столі або на дошці, розкачати. За звичаєм, її ріжуть ниткою на
квадратики. Квадратики потрібно обкачати в панірувальних сухарях та обсмажити в
оливковій олії.
Страву подають із грибним або журавлиновим соусом, з сирами,
зі смаженими томатами, із часниковим маслом – до чого ваша душа лежить. Ще
додамо склянку білого вина і запис виступу Карузо в театрі "Ла Скала". Смачного!
ФОТО:
Славетний Міланський собор
Домініканська церква Санта Марія делле Граціе – Богородиці
Благодатної
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні
обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар