Як каже єврейська
легенда, старий і хворий Адам послав Єву та сина Сета до Раю за єлеєм милосердя,
щоб ті помазалися нею і зцілилися. Коли вони, молячись та плачучи, шукали
дерево життя, їм об’явився Архангел Михаїл, який сказав, що
вони не отримають єлею милосердя і що Адам помре. Пізніше до цього додали, що за
п’ять з половиною тисяч років прийде Христос, Божий Син, який помаже єлеєм
милосердя всіх тих, хто увірує в нього.
Люди завжди думали,
що раніше чи пізніше можна буде знайти ліки не тільки від хвороб, а й від самої
смерті. Сучасна медицина намагається якщо не повністю усунути смерть, то принаймні
відстрочити її, продовжити тривалість життя. Але задумаймося, що сталося б, якби
вдалося може й не зовсім усунути смерть, але відсунути її в часі, досягнувши віку
кількасот років? Чи це було б добре? Людство надзвичайно постаріло б, не було б
місця для молодості, таке нескінченне життя стало б не раєм, а засудженням.
Справжнє зцілення від смерті має бути іншим. Воно не може зводитися лише до
продовження життя. Воно має перемінити наше життя зсередини, створити в нас нове
життя, яке б справді заслуговувало на вічність; воно має перетворити нас так, щоб
смерть була не кінцем, а початком життя в усій його повноті. Зцілення від
смерті, справжній еліксир безсмертя існує і він є для нас доступний. Ці ліки нам
дано у хрещенні, яке започатковує в нас нове життя.
Але як відбувається
переміна старого життя, щоб у ньому постало нове життя, де немає смерті?
Стародавній єврейський текст розповідає про патріарха Еноха, якого було взято
до Божого трону. Та він був так переповнений страхом перед присутністю величних
ангельських сил, що у своїй людській слабкості не міг споглядати обличчя Бога.
Тоді Господь наказав Михаїлу забрати Еноха, зняти з нього земний одяг та помазати
його солодким єлеєм, що сяяв, наче сонячне проміння. Коли Енох подивився на
себе, то він був як одне зі славних створінь. Переодягання у новий одяг від
Бога – ось що відбувається під час хрещення. Звісно ж, ця зміна вбрання триває
все життя, бо хрещення – це тільки початок.
В обряді хрещення
є два елементи, за допомогою яких це виражається – це обряд зречення та принесення
обітниць. У ранній Церкві кандидат до хрещення спочатку ставав лицем до заходу
– символу темряви, заходу сонця, смерті, а відтак панування гріха. Стаючи
обличям до заходу, він тричі проказував "ні": ні – дияволу, його пихатості
та гріху. Промовляючи оте "ні", людина зрікалася певного типу
культури, де існувало поклоніння владі, жадобі, брехні та жорстокості. Це був
акт визволення від такої форми життя, яке, обіцяючи задоволення, провадило до руйнування
найкращих людських рис. Це зречення, хоч і в менш драматичній формі, й надалі залишається
головною частиною хрещення. Ми знімаємо "старий одяг", в якому не
можемо стати перед Богом, точніше сказати, ми починаємо його знімати. Про те, що
то за "одяг", який ми знімаємо, і обітниці, які ми даємо, дізнаємося
з Послання до галатів, де Павло пише про "учинки тіла" – термін, що означає
старий одяг, який нам слід скинути з себе. Павло називає їх так: "розпуста,
нечистоста, розгнузданість, ідолослужба, чари, ворогування, свари, задрість,
гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня і таке інше"
(Гал 5,19-21).
Після того кандидат
до хрещення повертався лицем до сходу – символу світла, нового сонця, що
сходить, – Христа. Кандидат до хрещення обирав новий напрямок свого життя – віру
в Триєдиного Бога, якому ввіряв всього себе. Сам Бог одягає нас у новий одяг
світла, одяг життя. Павло називає новий одяг "плодами Духа" і описує
їх так: "любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта,
вірність, тихість, здержливість" (Гал 5,22-23).
Потім кандидата до
хрещення роздягали. Він входив до хрестильні, де його тричі занурювали у воду,
що було символом смерті й виражало весь радикалізм роздягання й зміни одягу. Після
виходу з хрестильної води неофіта одягали у білий одяг, одяг Божого світла, і вручали
йому запалену свічку як знак нового життя у світлі, що його запалив сам Бог.
Впродовж століть
ці символи були спрощені, але головний зміст хрещення залишився той самий. Це
не тільки очищення, а тим паче не прийняття до якогось нового товариства, а смерть
і воскресіння, відродження до нового життя.
Ліки від смерті
існують. Христос – це дерево життя, що знову є доступне нам. Якщо ми припадемо
до Нього, то матимемо життя. Тому під час ночі воскресіння ми повинні від
усього серця співати "Алілуя" – пісню радості, якій не треба слів.
Бенедикт XVI
Дано у Ватикані
під час Пасхальної вігілії 2010 р.
(Скорочений переклад "КВ")
"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар