Чергова катехиза Святішого Отця Бенедикта XVI присвячена
святому Альберту Великому – одному з найвидатніших представників
середньовічного богослов’я. Титул Magnus
(великий), із яким він увійшов в історію, означає широту і глибину його вчення,
поєднаного зі святістю життя.
Святий Альберт Великий народився в Німеччині на початку
ХІІІ ст. Ще зовсім молодим він вирушив до Падуї, в Італію, і вступив до одного
з найвідоміших середньовічних університетів, присвятивши себе вивченню т. зв.
"вільних мистецтв": граматики, риторики, діалектики, арифметики,
геометрії, астрономії та музики. Перебуваючи в Падуї, юнак відвідував церкву
домініканців, поступово дозріваючи в рішенні, та зрештою склав обітниці й
отримав чернече вбрання з рук блаж. Йордана Саксонського, наступника св. Домініка
на посаді Генерального настоятеля Ордену. Агіографічні джерела стверджують, що
дозріванню у важливому рішенні та подоланню спротиву родини Альбертові
допомогли глибокі стосунки з Богом і приклад святості братів-домініканців,
проповіді блаженного Йордана.
Після висвячення брат Альберт вивчав богослов’я в різних
теологічних центрах, якими опікувалися брати-домініканці. Згодом, здобувши
богословський ступінь у Паризькому університеті, св. Альберт розпочинає
свою видатну письменницьку діяльність.
1248 року його призначили опікуватися щойно відкритою
богословською школою в Кельні – одному з найважливіших регіональних центрів
Німеччини. Отець запросив із Парижа свого видатного студента, Тому Аквінського.
Дружба і взаємна повага визначали стосунки двох видатних теологів, – звичайні
людські стосунки, які так сприяють розвитку цієї галузі знання.
1256 року Альберт став провінціалом Тевтонської провінції
домініканців, що охоплювала спільноти на великій території Північної та
Центральної Європи. Він вирізнявся завзяттям у служінні, відвідуючи спільноти
братів і невтомно закликаючи їх до вірності та наслідування вчення і прикладу
св. Домініка.
Папа Александр ІV помітив обдарованість св. Альберта та
призначив його 1260 р. єпископом великої і знаменитої Регенсбурзької
дієцезії, що переживала тоді тяжкий період. Два роки єпископ Альберт служив тут
із неослабною відданістю, сприяючи відновленню миру і гармонії в місті,
реорганізовуючи парафії та монастирі й даючи нове натхнення справам милосердя.
Наступні два роки на запрошення папи Урбана ІV св. Альберт
проповідує в Німеччині та Богемії. Пізніше він повертається до Кельна як учений,
письменник і лектор. Він найбільше долучився до справ Церкви під час ІІ Ліонського
Собору, що його папа Григорій Х скликав 1274 р., аби надихнути
об’єднання Латинської та Грецької Церков після великої схизми 1054 року. Він
також тлумачив думку Томи Аквінського, що викликала непорозуміння й навіть
незаконні засудження.
Святий Альберт помер 1280 р. у своїй кімнаті в
монастирі Святого Хреста в Кельні. За короткий час його співбрати стали
звертатися до нього як до святого, але беатифікація відбулась аж 1622 р. Папа
Пій ХІ проголосив його 1931 р. святим та Вчителем Церкви.
Навіть побіжно переглянувши самі лише назви його незліченних
праць, розуміємо, що в цьому було щось незвичайне для сучасної йому культури.
Папа Пій ХІІ назвав його покровителем ентузіастів природничих наук, а також Doctor
universalis – саме через широту його наукових зацікавлень і знань.
Надзвичайна широта думки святого успішно проявила себе в
правильному розумінні вчення Аристотеля. Насправді за часів св. Альберта
поширювалися знання з численних праць цього великого грецького філософа,
особливо в царині етики та метафізики. Вони демонстрували силу думки, чітко й
дохідливо пояснювали структуру реальності, її пізнаваність, цінності й мету
людської діяльності. Святий Альберт сприяв тому, що середньовічна філософія і
теологія прийняли вчення Аристотеля, що згодом дістало розвиток у працях св. Томи
Аквінського.
Святий Альберт усе ще багато чого може нас навчити.
Передовсім, він показав, що немає протиставлення між вірою та наукою. Його
життя нагадує нам, що вчені, завдяки своєму покликанню до вивчення природи,
мають справжню й захопливу дорогу до святості.
Бенедикт XVI
24 березня 2010 р., Ватикан
(Скорочений переклад "КВ")
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні
обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар