РОДИНА – ЯДРО ЦЕРКВИ

Таїнство шлюбу як освячення подружньої любові

Спочатку Бог сотворив Адама, першу людську особистість, яка гармонійно поєднала в собі дух, душу та тіло. Потім Бог побачив, що не добре бути чоловікові самому: він має подолати свою початкову самотність. Тому Бог дав Адаму рівну йому помічницю та супутницю в особі жінки, сотвореної для нього. Таким чином, Бог сотворив людину по Своєму образу – "чоловіком та жінкою сотворив їх" (див.Бут 1, 27).

Продовжуючи людський рід у шлюбі, чоловік і жінка усвідомлюють, яке важливе їхнє значення в продовженні людського роду. Адже це вони виконують Божий наказ: ідіть та плодіться, залюднюйте землю, володійте усім, що Бог сотворив на землі (див.Бут 1.28). Таким чином, шлюб походить від Бога, він є частиною плану Божого в спасінні людини…

Таїнство Шлюбу, як стверджує бл.Йоан Павло ІІ, "виділяється з-посеред інших таїнств тим, що є таїнством реальності, яка вже існує в порядку творіння і представляє собою той самий шлюб, який від початку віків утвердив Творець". Прагнучи створити нову сім’ю, наречені мають розуміти, що Бог сотворив людину, як чоловіка та жінку. Це дві різні, але нероздільні і призначені для нероздільної єдності людські особистості, кожна з яких доповнює одна одну.

Вершина цього Божого плану, взірець шлюбної любові – непорушна єдність союзу Христа і Церкви. Порівнюючи любов чоловіка та жінки з любов’ю Христа до Церкви, за Яку Спаситель віддав Своє життя, св.Павло прекрасно описує це у Посланні до Єфесян (див.Еф. 5. 25-33). Отже, задум Бога Творця стосовно шлюбу отримав своє завершення у спасительній місії Сина Божого Ісуса Христа. Він знову відкриває первісну істину про спільність і єдність подружжя, що його не в змозі розлучити людина. Так окреслюється справжня мета любові і наслідки, що з неї випливають. Як у вірній любові Христа і Церкви духовно народжуються нові члени Царства Божого, так в істинній любові нероздільного подружжя чоловіка та жінки народжуються діти для продовження життя на землі.

"Покликання до подружжя є закладене в самій природі чоловіка і жінки, якими вони вийшли з рук Творця (див.ККЦ, 1603). Але, щоб злучитися в освяченому Церквою шлюбі, чоловік і жінка мають бути охрещені, перебувати у вільному стані (не мати перешкод з боку як природного, так і церковного закону) та висловити добровільну згоду на прийняття таїнства.

Шлюбна згода реалізується у людському акті, через який чоловік та дружина взаємно віддають та приймають одне одного. Слова подружньої присяги "Беру тебе за дружину…", "Беру тебе за чоловіка…" – це згода, що поєднує подружжя між собою аж до смерті і знаходить своє довершення у тому, що обоє "стають один тілом".

Церква і сьогодні проповідує і виразно наголошує на необхідності подружньої вірності, бо у сучасному суспільстві це сприймається дуже неправильно. Натомість запорукою здорового суспільства, святості життя, присутності Бога у серці людини є збереження сім’ї та її зв’язку завдяки подружній вірності.

А тому і підготовка до таїнства шлюбу в Католицькій Церкві є тривалою. Зазвичай, необхідно відбути тримісячні курси приготування, щоби зріло та з повною відповідальністю прийняти на себе безповоротні родинні обов’язки: чоловіка та батька, дружини і матері…

В Католицькій Церкві немає розлучень, тому рішення наречених створити сім’ю не може бути поспішним. І протягом підготовки до шлюбу Церква намагається якнайкраще прищепити нареченим ту відповідальність, з якою вони складуть перед Богом та людьми подружню присягу вірності.

Існує ще одна проблема, на яку Церква також не може закривати очі і має повчати вірних. Це проблема спільного дошлюбного життя наречених. Батьки не мають схвалювати плани молодят жити до шлюбу разом. У родинах повинен відбуватися діалог і розмови з молоддю ще з юних літ про те, як побожна людина повинна розпочати своє самостійне життя. А молода людина сама також повинна усвідомлювати те, що через дошлюбне співжиття дуже небезпечно "жартує" з Богом. Варто зазначити, що навіть в католицьких храмах України до 20% молодих наречених дівчат доступають до Таїнства Шлюбу вже вагітними…

Ми усі разом – суспільство, родина, Церква – маємо докласти усіх старань до того, щоб наша віра в Бога не була формальністю. Християнське родинне вогнище є місцем, де дітям вперше звіщається віра. Ось чому родинний дім слушно названо "Домашньою Церквою", спільнотою благодаті й молитви, школою людських чеснот і християнської любові. Христос також бажав народитися і зростати в родині під опікою Йосипа та Марії. Родина – це ядро Церкви.

Родина має берегти святість всередині себе. Тоді людина, виходячи у самостійне життя, винесе з традицій і звичаїв, сформованих у родині, тільки прекрасне, Боже, святе і потрібне у формуванні свого нового святого родинного гнізда.

Отець Франциск Петро БОТВІНА OFM

ФОТО:

Шлюб. Фрагмент триптиху "Сім Таїнств". Художник Рогір ван дер Вейден (1400-1464)

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/