ТВЕРДИНЯ ВІРИ

Санктуарій Матері Божої Бердичівської – місце, яке вже здалека приголомшує своєю величністю. Віковічні мури самим своїм виглядом немов заспокоюють кожного, хто крокує до святині чи повз неї: "Не тривожся! Хоч би що там було, а ми вже бачили й не таке". Ці мури могли б розповісти багато про минулі століття…

Історія цього санктуарія в Бердичеві (Житомирська обл.) розпочалася з людської вдячності. Саме так, адже святиня постала завдяки щедрості київського воєводи Януша Тишкевича. Визволений із татарського полону, 1630 року він заснував тут храм Непорочного Зачаття Діви Марії, таким чином подякувавши Богу за свій порятунок. До речі, тут велику роль зіграв великий поступ у шануванні Богородиці на цих теренах: храм Непорочного Зачаття постав більш ніж за 200 років до того, як папа Пій IX проголосив Непорочне Зачаття Богородиці як урочисту істину віри.

Історія вдячності продовжувалася й далі: як справжній воїн, пан Тишкевич не зупинявся на досягнутому. 22 липня 1642 р., коли київський єпископ Андрій Шолдрський освячував нову святиню, фундатор пожертвував Церкві цінний дар – ікону Матері Божої Сніжної. Ця ікона Богородиці (Одигітрія) походила з XVI століття. Вона довгий час перебувала в домашній каплиці Тишкевичів. Побожна родина свідчила, що молитва перед цим образом Богородиці стала для них джерелом багатьох отриманих дарів. Отже, вдячний нащадок не залишив сакрального твору у своїй власності, а зробив так, щоби кожен, хто відвідає храм, міг із вірою помолитися також і перед образом Божої Матері, який 1647 року Церква визнала як чудотворний завдяки всім тим дивам і зціленням, що їх були вимолили перед ним вірні.

З часом навколо святині, якою вже опікувалися отці-кармеліти, постали славні оборонні мури. Можливо, саме вони допомогли храму та монастирю витримати всі ті численні лихоліття, які випали на долю Житомирщини. Війни, національні трагедії, переділ земель та час радянських катів – усе це й не тільки це бачили мовчазні монастирські мури…

Цікаво, що в житті бердичівської святині ключову роль зіграли епохи двох Бенедиктів – пап Бенедикта ХV та Бенедикта ХVІ. Перший благословив коронацію ікони, а за Святішого Отця Бенедикта ХVІ санктуарій Матері Божої Бердичівської з дієцезіального перетворився на всеукраїнський.

… Міцним є те, у що закладено щиру вдячність Богові. Історія славетної святині триває. Напевно, не тільки нам, а й нашим нащадкам ще багато чого можуть розповісти її мури. Нехай вони стоять якнайдовше на знак того, що Церква стоїть ще міцніше. Бо стоїть на Петровому фундаменті, а не на людських незгодах.

Вероніка ЧУМАЧЕНКО

ФОТО:

Головний фасад святині

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

                                                                                    

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/