КАТОЛИКИ СВЯТОГО ТОМИ

Сиро-Малабарська Католицька Церква – це одна зі Східних Католицьких Церков sui iurius (свого права). Належить до числа чотирьох східнокатолицьких Верховних архієпископств. Церква поширена в Індії та серед індійської діаспори у всьому світі. Історія Сиро-Малабарської Церкви сягає стародавньої індійської спільноти, відомої як "християни апостола Томи".

Перші християнські спільноти з’явилися в Індії вже в перші століття по Р.Х. Тоді на Літургію Церкви в Індії сильно вплинула сусідня Ассирійська Церква Сходу, центр якої був на території сучасного Іраку, тому в індійському християнстві широкого розповсюдження набув східносирійський обряд.

За переказом, Благу Звістку до Індії приніс апостол Тома. Традиція стверджує, що апостол висадився на Малабарському узбережжі на південному заході півострова Індостан близько 52 року по Р.Х. Тома проповідував Євангеліє в різних частинах Індії, а 72 року по Р.Х. прийняв мученицьку смерть у м.Меліпура (сучасна назва – Ченнаї, раніше – Мадрас). Перекази твердять, що апостол збудував сім церков у різних індійських містах.

Історія Сиро-Малабарської Католицької Церкви у єдності зі Святим Престолом починається 1498 р., коли португальці виявили в Індії, на Малабарському узбережжі, самобутню спільноту християн, які були частиною Ассирійської Церкви Сходу. Попри довгу ізольованість від решти християнського світу, вони визнавали особливий статус Римського єпископа і з радістю вітали португальців, вбачаючи в них братів-християн. Португальці ж поставили під сумнів літургійну традицію "християн святого Томи", що призвело до певної напруженості між малабарським і латинським духовенством. Конфлікт, що тривав декілька десятиліть і загрожував єдності Католицької Церкви, був вирішений папою Александром VII. Він доручив кармелітському ордену особливу місію опіки над самобутністю Сиро-Малабарської Церкви. Кармеліти продовжували служити єпископами сиро-малабарців аж до 1896 р., коли папа Лев XIII заснував три апостольських вікаріати для "християн святого Томи" і почав призначати єпископів із місцевих християн.

Папа Пій XI встановив 1923 р. повноправну ієрархію для сиро-малабарського обряду, а вікаріати були перетворені на єпархії. 1934 р. Пій ХІ ініціював процес літургійної реформи, що мав на меті відновити східну складову сильно латинізованої на той час сиро-малабарської обрядовості. Відновлений Чин Літургії, що базувався на східносирійських джерелах, був схвалений папою Пієм XII 1957 р. й оприлюднений 1962 р.

У сиро-малабарців, особливо серед жінок, сильні чернечі традиції: існують 16 жіночих чернечих конгрегацій, 5 з яких перебувають у папській юрисдикції. Крім того, певна кількість сиро-малабарців здійснює своє покликання і в індійських монастирях латинського обряду.

26 травня 2011 р. новим предстоятелем цієї Церкви, Верховним Архієпископом Ернакулам-Ангамалі, став 66-річний єпископ Джордж Аленчеррі. Він – перший сиро-малабарський духовний лідер, обраний індійськими єпископами. До цього верховні архієпископи та інші ієрархи призначалися Римом. Право самостійно обирати свій єпископат Сиро-Малабарська Церква отримала 2004 р. за папи Йоана Павла ІІ.

Нині Сиро-Малабарська Церква налічує 3,6 млн. вірних. Вона – друга у світі найбільша Церква східного обряду в повному спілкуванні з Римом (після Української Греко-Католицької Церкви).

ФОТО:

Хрест святого апостола Томи

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/